Читати книгу - "Квіти для Люсі , Лада Короп"

Коли Оля нарешті йде, я залишаюся стояти на порозі, спостерігаючи, як вона зникає в темряві. У моєму серці залишається тепле відчуття — я не одна, і це саме те, що мені потрібно. 

Тепле відчуття дружби, яке я відчула того вечора, залишалося зі мною ще довго. Я згадувала наші розмови, сміх і обіцянки, які ми дали одна одній. Це було більше, ніж просто зустріч; це було об'єднання двох душ, які знайшли в собі підтримку і розуміння. Я так довго була одинока, що зараз Оля для мене наче дарунок долі.

Наступні дні пролетіли швидко. Я з нетерпінням чекала вихідних і нашої зустрічі. Оля надіслала мені кілька варіантів ресторанів, і ми обрали той, що славився своїми смачними десертами. Я уявляла, як ми будемо сидіти за столиком, сміятися над новими спогадами та ділитися мріями. 

  Коли нарешті настають вихідні, відчуваю легке хвилювання. Обираю улюблену сукню і роблю невеликий макіяж, щоб трохи підкреслити свій настрій. Коли підходжу до ресторану, Оля вже чекає на мене, усміхаючись. Вона виглядає приголомшливо, і мені приємно що у мене така подруга. 

Ми сідаємо за столик біля вікна, вечір починається з легкого спілкування про повсякденні речі, але незабаром ми занурюємося у глибші теми. Оля розповідає про свої мрії стати дизайнером, а я розповідаю про свої почуття до того хлопця з кав'ярні. Оля уважно слухає і підтримує мене. Це дуже важливо для друзів. Кожна страва, яку ми замовляємо, стає приводом для нових жартів і обговорень. Коли приносять десерти, ми не можемо втриматися від спокуси спробувати все. Нарешті мої сірі будні закінчилися. Можливо Оля стане моєю найближчою подругою. Бо інших в мене нема. 

Коли вечір добігає кінця, ми вирішуємо прогулятися вулицями, освіченими вечірніми вогнями. В повітрі відчувається аромат пізньої осені, а листя тихо кружляє навколо нас. Оля зупиняється й дивиться на мене з серйозним виразом. 

— Знаєш, — каже вона, — Я вважаю, що справжня дружба — це коли ти можеш бути собою без жодних масок. І я щаслива, що знайшла тебе. 

Усміхаюся, відчуваючи, як сльози щастя з’являються в моїх очах. 

— Я теж, Оля. Дякую тобі за все. Ми обіймаємось, розумію, що в цю мить я знайшла не лише підтримку, а й справжній дім у серці. Дружба, яку ми плекаємо, стане моїм найціннішим скарбом, і знаю, що попереду нас чекає ще багато таких чудових вечорів.

Любі читачі діліться своїми враженнями про Люсю. А також не забувайте про сердечка. Мені буде дуже приємно. Ще нагадую про підписку на мою сторінку. Так ви будете у курсі всіх новин стосовно книги. Дякую ♥️