Книги Українською Мовою » 💛 Гумор » Принцеса з мечем і принц із сонетом, Данута Шемеляк 📚 - Українською

Читати книгу - "Принцеса з мечем і принц із сонетом, Данута Шемеляк"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Принцеса з мечем і принц із сонетом" автора Данута Шемеляк. Жанр книги: 💛 Гумор. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 3 4 5 ... 14
Перейти на сторінку:
3. Привіт, непритомний наречений

Дорога до Каменяру була довгою, скрипучою і сповненою скаргами фрейлін. Олівія весь час повторювала, який Дарій "романтичний", а Рута хникала, що від карети її нудить. Соломія, затиснута між ними в новій сукні (цього разу синій, але неодмінно з рюшами), тримала кинджал у чоботі й мріяла про момент, коли зможе його витягти. Не для бою, а просто щоб налякати когось і розважитись.

Коли вони нарешті дісталися до замку Каменяру — похмурого кам’яного гіганта з вежами, що нагадували зуби старого дракона, — Соломію зустріли фанфари. Вона скривилася.

— Це що, мене так вітають чи когось проводжають на вічний спочинок? — пробурмотіла вона, вилазячи з карети.

— Це традиція, принцесо, — шепнула Олівія, поправляючи їй поділ. — У Каменярі люблять пишність.

— Я люблю картоплю й бійки, але ж ніхто мені їх не влаштовує, — буркнула Соломія.

Їх провели до бенкетної зали, де вже зібралася вся знать Каменяру. Столи ломилися від страв: смажена дичина, пироги з грибами, келихи з вином. У центрі стояв король Каменяру — огрядний чоловік із бородою, схожою на кущ, — а поруч із ним… він. Дарій.

Соломія придивилася. Худий, блідий, із довгим темним волоссям, яке спадало на очі. У руках він тримав пергамент, а на обличчі застиг вираз, ніби його щойно змусили з’їсти кислий лимон. "Очі як озера", казала Олена? Ну, хіба що як болото після дощу.

— Ваша величносте, панове, — проголосив король Каменяру, — вітайте принцесу Соломію Зеленоцвітську, наречену мого сина Дарія!

Зала вибухнула оплесками. Соломія змусила себе всміхнутися, але вийшло щось середнє між оскалом вовка й гримасою нудьги. Дарій підняв очі від пергамента, глянув на неї — і завмер. Вона помітила, як його погляд ковзнув по її міцних плечах, які сукня не могла приховати, і… хлопець похитнувся.

— О ні, він же не… — почала Олівія, але не встигла договорити.

Дарій із тихим "ох" гепнувся на підлогу, прямо на килим із вишитим гербом Каменяру. Зала ахнула. Король закричав:

— Лікаря! Мого сина труять!

— Та нікого не труять, — фиркнула Соломія, підходячи ближче. — Він просто злякався. Чи то мене, чи то рюшів.

Вона нахилилася над Дарієм, який уже приходив до тями, кліпаючи очима. Його пергамент валявся поруч, і Соломія краєм ока помітила рядки: "О, доля гірка, мов осінній вітер…" Вона ледь стримала сміх.

— Ти живий, поете? — гукнула вона, ляснувши його по щоці. Не сильно, але гучно.

Дарій різко сів, відсахнувшись.

— Х-хто ви? — прохрипів він.

— Твоя наречена, — відрізала Соломія, схрестивши руки. — А ти, бачу, не готовий до такого щастя.

Зала вибухнула шепотом. Король Каменяру почервонів, ніби перезрілий буряк, але швидко взяв себе в руки.

— Гм, юний Дарій просто… перехвилювався! — проголосив він. — А тепер — бенкет!

Соломію потягли до столу, але вона не поспішала сідати. Її погляд упав на капітана гвардії — високого типа з кривою посмішкою, який стояв біля трону. Він дивився на неї так, ніби оцінював коня перед купівлею.

— Що, принцесо, монастир вас не навчив манер? — кинув він, коли вона проходила повз.

Соломія зупинилася. Усміхнулася — холодно й небезпечно.

— А тебе, бачу, життя не навчило тримати язик за зубами, — відрізала вона. — Може, перевіримо, хто кого навчить?

Капітан пирхнув і поклав руку на меч. Соломія відчула, як кинджал у чоботі приємно тисне на литку. Зала затихла, чекаючи, що буде далі. Дарій, який уже підвівся, знову поблід і пробурмотів:

— О, музи, врятуйте нас від бурі…

— Спокійно, поете, — кинула Соломія через плече. — Я сама розберуся.

І перш ніж хтось устиг зупинити, вона одним рухом витягла кинджал із чобота й кинула його вгору. Лезо блиснуло в світлі люстр і встромилося в стіл прямо перед капітаном — за п’ять сантиметрів від його руки. Він відскочив, як наляканий кіт, а Соломія невинно всміхнулася.

— Ой, вибачте, рука здригнулася, — сказала вона. — Монастир, знаєте, нервове місце.

Зала вибухнула сміхом і шепотом. Король Каменяру кашлянув, Дарій закрив обличчя руками, а Соломія зрозуміла: ці заручини будуть веселими. Хоч і не такими, як усі сподівалися.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 3 4 5 ... 14
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Принцеса з мечем і принц із сонетом, Данута Шемеляк», після закриття браузера.

Подібні книжки до книжки «Принцеса з мечем і принц із сонетом, Данута Шемеляк» жанру - 💛 Гумор:


Коментарі та відгуки (0) до книги "Принцеса з мечем і принц із сонетом, Данута Шемеляк"