Читати книгу - "Двері між світами, Veronika Bilous"

«Ти відчуваєш щось дивне після експерименту?»

…Вона зупинилася.

А що, якщо ні? Що, якщо він скаже «Та ні, усе нормально?»

Марта витерла повідомлення і зачинила ноутбук.

Щось не так. Вона це знає. Але що саме?

«Спати! Все - завтра, а зараз спати!» скомандувала сама собі Марта.

Олексій заснув одразу тільки торкнувшись подушки, Марта не могла заснути до третьої ночі, а Руденко нарешті знайшов те, що шукав – ще одне пиво.

Вони всі думають, що нічого не сталося. Вони всі помиляються.

Лабораторія Інституту теоретичної фізики, 08:00

Двері лабораторії відчинилися, і першим увійшов Олексій Воронов.

Він не виспався. Голова гуділа. Він почувався так, ніби мозок намагався працювати через старий модем 90-х.

Я давно не почувався настільки… порожнім.

Він машинально ввімкнув світло і впустив Марту, яка виглядала ще більш убитою за нього.

— Добрий ранок, генію, – пробурмотіла вона, кидаючи сумку на стіл.

— Щось цей ранок не дуже добрий, – відповів Олексій.

Через хвилину ввалився Руденко.

У нього в руці був паперовий стаканчик з кавою, який виглядав так, ніби це вже п'ята його доза кофеїну. Форма - трохи зім'ята, а під очима – величезні синці.

— Боже мій, хто вас так? – сплеснув руками Олексій.

— Життя, Воронов, життя.

— Майоре, ви ж не ночували тут?

— Звісно, що ні. Я ночував у барі. Але десь о третій ночі зрозумів, що бар у мене закінчився, а ранкова зустріч – ні.

Він важко опустився на стілець.

Група «зомбі після проваленого експерименту» зібралася в повному складі.

— Окей, давайте заряджатися, – Марта потерла очі. – Зварю каву.

— Це чудова ідея, Марто! - Олексій із жагою подивився на кавомашину, на якій непомітно загорілася кнопка живлення.

— Добре що я ще вчора зарядила її свіжими зернами кави, - сказала Марта повертаючись до кавомашини. - Хто, до біса, увімкнув кавомашину?

Вона підійшла до кавомашини й уже потягнулася, щоб увімкнути її, коли побачила що кнопка живлення вже горіла зеленим.

Марта завмерла.

— Емм…

Олексій підняв голову:

— Що?

— Хто включив кавомашину?

Всі переглянулися.

— Не я, – сказав Олексій.

— Я щойно прийшов, – відповів Руденко.

Марта натиснула кілька кнопок.

— Але вона вже прогріта. Значить, хтось її увімикнув?.

Настала тиша.

Ніхто не вмикав машину. Але вона працювала.

Руденко покрутив головою:

— Так, значить, варіанти: Підступні агенти проникли в лабораторію і ввімкнули кавоварку. Це привид лаборанта, який не пережив наших експериментів. Або ж… - Він зробив паузу. — Або ж один із вас просто забув, що вмикав її.

Олексій відчув щось дивне.

Забув… Це слово засіло у нього в голові, викликаючи неприємне відчуття.

— Окей, давайте робити вигляд, що це просто технічний глюк, – сказала Марта, заливаючи воду в машину. – Тому що інакше ми з вами реально поїдемо в один напрямок. В божевільню.