Читати книгу - "Хімія для серця , Настя Коваленко"

— Ну що, готові до маленького хімічного пекла? — спитала Ліна, крутячи ручку в пальцях.

— Як завжди, — відповіла Мар’яна. — Пекло — це мій комфортний стан.

Тест був раптовим. Оксана Миколаївна не попередила — просто роздала аркуші й сказала:

— Хто хоче бути лаборантом — той і працює як лаборант. У реальному житті помилка коштує більше, ніж двійка.

Половина групи занервувала. Хтось списував, хтось намагався вгадати. Мар’яна зосередилась. Вона пам’ятала формули з нічної “істерики” й навіть відчула задоволення, коли встигла все вирішити за двадцять хвилин.

Після тесту вона пішла до бібліотеки роздрукувати реферат. Принтер, як на зло, не працював.

— Треба драйвера обновити, — пролунав голос позаду.

Вона обернулась. Хлопець у чорній футболці з написом “Error 404: Sleep not found” вже сидів за сусіднім комп’ютером.

— Я можу глянути, якщо хочеш.

— Було б круто. А то я зараз зламаю техніку морально, — відповіла Мар’яна.

Він швидко натискав клавіші, сказав кілька фраз про принтер, комп’ютери і “дефолтну дурість Windows”. Реферат надрукувався.

— Дякую, — сказала вона.

— Не за що. Я — Назар, з програмістів.

— Мар’яна, з хіміків.

— Клас. Хіміки — небезпечні. Триматимусь осторонь.

Він усміхнувся і пішов. А вона ще кілька секунд дивилась йому вслід.

Нічого особливого.

Просто випадкова допомога. Просто Назар. Просто ще один студент у коледжі.

І все ж… у її голові вперше за довгий час з’явилася фраза не з підручника:

“А цікаво, він каву п’є?”