Книги Українською Мовою » 💛 Любовні романи » Тільки разом 📚 - Українською

Читати книгу - "Тільки разом"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Тільки разом" автора Анастасія Шевердіна. Жанр книги: 💛 Любовні романи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 3 4 5 ... 50
Перейти на сторінку:
категорично відповіла Кет. — Я любила, і любов завела мене на дах багатоповерхівки. Із мене досить.

— Але любов — єдине, заради чого дійсно варто жити! Любов…

— Усе дурня і брехня! — перервала Андрія Кет. — Коли наступного разу тебе потягне на романтику — пригадай мій мозок на асфальті. Сподіваюся, це врятує тебе від повторення моєї долі!

Хлопець гидливо скривився й відвів очі.

— Ну, далі! Що там з чистилищем і тим… всесвітом?

— У це місце потрапляють тільки самогубці. Закони тут доволі прості. Людині надається другий шанс на життя. Із філософської точки зору… — Андрій скоса поглянув на кисле обличчя Кет і затнувся. — Мабуть, я краще буду відразу на прикладі пояснювати.

Дівчина кивнула.

— Наприклад, я. Я покінчив із собою, коли мені було дев’ятнадцять. Мені дають іще дев’ятнадцять років, аби я визначився, чи хочу я жити. Якщо я не хочу жити, я можу просто тинятися пустелею й нічого не робити. Дев’ятнадцять років спливе і я остаточно припиню існувати. Якщо ж я захочу жити, я повинен буду допомагати людям там, удома, і тоді через дев’ятнадцять років я знову народжуся, забуду своє минуле й матиму нове життя в іншому тілі. Але є ще й інша можливість — для тих, хто не боїться ризикувати. Можна врятувати людину від самогубства. Тоді термін перебування в чистилищі зменшиться на стільки років, скільки виповнилося врятованому самогубці.

— А якщо самогубця не вдасться врятувати?

— Тоді ці роки вважаються втраченими, просто змарнованими. Їх можна вирахувати з терміну свого перебування в чистилищі. Власне, остаточна загибель у такому разі майже неминуча. До речі, скільки тобі повних років?

У Кет раптом похололи ноги.

— Шістнадцять.

— Прекрасно! — гірко посміхнувся Андрій. — Мені залишилося трішки більше півроку побути привидом — і я зникну!

Кет заглушила в собі паросток жалю до хлопця й мовила:

— От і добре! Хіба не цього ти хотів, накладаючи на себе руки?

— Я хотів жити! — обурено вигукнув Андрій. — Я й зараз хочу!

— То всі, хто хочуть жити, себе вбивають?! — посміхнулася Кет.

— У мене не було виходу! Я просто не хотів…

— У всіх не було виходу! — скрикнула Кет. — Звідти взагалі немає виходу — навіть у труні, як виявилось! Життя — лайно! І смерть — також!

— Що ти верзеш?! Якщо ти врятуєшся, якщо будеш жити, я не пошкодую…

— До біса! — заволала дівчина. — До біса тебе і мене! До біса життя! До біса ці кляті закони! Я не буду жити! Не хочу! Я хотіла померти і я померла — мене вже не врятуєш! Та й узагалі, рятуватися треба не для життя, а від нього!

Андрій розкрив рота, ніби збирався заперечувати, але раптом знітився, скис і опустив очі.

— Від себе не врятуєшся. Марно. Усе марно!

Хлопець розвернувся й пішов геть.

— Ти куди? — закричала Кет.

Андрій не відповів. Він ішов, ледве переставляючи ноги, і дивився невидющим поглядом просто перед собою.

— Куди ти? — ще раз запитала Кет, наздоганяючи хлопця.

— Нікуди, — тихо відповів Андрій.

— А що там? — дівчина вказала пальцем у тому напрямі, куди йшов парубок.

— Нічого.

— А навіщо ти туди йдеш?

— Більше нікуди.

— А якщо піти туди? — Кет вказала у зворотному напрямку.

Андрій безпомічно знизав плечима.

— Тут усюди нікуди йти.

Кет замовкла й крокувала поряд із хлопцем. Ноги тонули в піску, не відчуваючи піщинок. Небо обважніло від вологи. Кет раз у раз поглядала на низькі хмари, але дощ барився.

— Як думаєш, коли буде дощ?

— Ніколи, — буркнув Андрій, не дивлячись на співбесідницю.

— Слухай, може б ти поплакав? — не втрималась Кет.

— Слухай, може б ти пішла деінде?! — просичав Андрій.

— Я не хочу йти деінде!

— А я не хочу розмовляти! — кинув через плече хлопець, рушаючи далі.

Кет слідувала за ним. Дощу все не було. Вітер ніби задихнувся. Глибока, безмежна тиша непомітно переливалася в сірі піски. Вони йшли вже багато годин, але кінця-краю пустелі не було видно. Незворушність цього світу гнітила. Спокій був мертвотним.

— Андрію, ти не стомився? — запитала Кет.

Андрій різко зупинився, ніби наскочив на невидиму стіну. Обернувся і вп’явся в супутницю крижаним поглядом.

— Ти правда не розумієш? Ти не відчуваєш?

— Що?! — розгубилась Кет.

— Нічого! Ти нічого не відчуваєш, хіба ні?!

Кет прислухалася до себе й раптом усвідомилa, що їй муляло весь цей час, що дратувало, що розпирало зсередини. І цей здогад, ніби блискавка, осяяв увесь цей сірий, непорушний, мертвий світ. Вона не відчуває! Не відчуває нічогісінько! Ані подиху вітру на шкірі, ані пилу в очах, ані болю в м’язах, ані бурчання шлунку. Навіть серце не б’ється!

— Ми ніколи не стомимося, Кет! — із журливою посмішкою мовив

1 ... 3 4 5 ... 50
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Тільки разом», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Тільки разом"