Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Професор Шумейко 📚 - Українською

Читати книгу - "Професор Шумейко"

194
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Професор Шумейко" автора Галина Бабич. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 3 4 5 ... 41
Перейти на сторінку:
міазмами і димом, який валував із дачних ділянок одеситів.

— Знову чергове спалення мерця, — скрушно хитав головою пацієнт (той, хто проходив обсервацію).

Хоч голосіння за покійником ніхто не чув. Народ заспокоював спочатку себе, а тоді пацієнта, у кого зовсім від страху потьмарився розум. Та про обережність ніхто не забував. І всякий раз, здаючи аналіз, косо зирив на баночку з калом свого сусіда. Тільки дітей не можна було утримати від веселого сміху, пустощів.

— Тато! А білявий хлопчик дристав під кущем!

— Натко! Скільки можна тобі повторювати: не білявий хлопчик, а Сашко. І твоє погане слово, навіть вимовити не можу. Забудь його.

— А мама вдома, коли чистить унітаз, каже: «Знову наш татусь дристав!»

— Приїду — розберуся.

Але Натина інформація занепокоїла Клима Івановича. Може, не йти сьогодні до них на посиденьки?

«До них» — це дві чарівні жінки і білявий хлопчик Сашко. Вони ж усе зрозуміють. Запідозрив, злякався. Господи, яка мука! Так іти чи не йти до них?

Як же гарно все складалося. Клим Іванович дістав путівки до моря. Можна з дитиною. Це влаштовувало всіх, особливо дружину.

— Оздоровимо біля моря Натусю. Хворітиме менше взимку.

Відпустку дружині перенесли, і Клим Іванович поїхав до Одеси з Натусею. Приїхав. І як же все гарно починалося! Погода сонячна, один тільки день дощило, від пансіонату до моря — два кроки. Ната друзів знайшла. Клим Іванович також. І на тобі! Серед білого дня дільничний Марко замогильним голосом наказував усім, ні, просив, звільнити пляж. Дивиться Клим Іванович через огорожу на море, а на березі ані душі. Це Ната привела його до білявого хлопчика і його мами. Оскільки мама була з подругою, то відпочивали тепер гуртом: двоє дітей і троє дорослих.

— Що його робити? Іти сьогодні до них чи не йти?

— Нато! Ти нічого не переплутала? Може, це був не Сашко?

— Сашко, Сашко! У нього трусики в зірочки.

Коли й зірочки розгледіла моя Ната, то, напевно, правда. Я не боягуз, і тим більше не зрадник. Вирішив бути твердим.

— Нато! Знайди нашу гру «Скреблі». Після вечері підемо до Сашка в гості. Будемо грати. Це цікава гра: фішками складати слова. Потренуємось, Натко, бо гра ця інтелектуальна. Умова: нічого не брати, з чужих склянок не пити, в туалет не бігати.

— А як захочу?

— Кажи: хочу додому, хочу спатки. І сідай подалі від Сашка.

— Вечір добрий! — старався бути привітним як ніколи Клим Іванович.

Дамо невеличку характеристику двом жінкам. Русокоса, синьоока, висока заміжня — це мати Сашка, Уляна Павлівна. За фахом — соціолог. Друга назвалась Євгенією, а простіше: звіть мене Женя. Завідувачка хімчистки, і до нашої з Уляною Павлівною гуманітарії наче й не мала стосунку. Але це тільки на перший погляд. Згодом, познайомившись ближче, Клим Іванович зрозумів, що це не так. Не мала ні дітей, ні чоловіка, хоч за віком наче й пора. Вирізнялася від усіх в пансіонаті своїм гардеробом. Та кому він потрібен в обсервації? Усі пацієнти ходили в одному і тому самому вбранні: синіх спортивних костюмах фабрики «Киянка», хоча у валізах залежувалося інше. Женя міняла одяги (так каже Ната) двічі на день. На неї кидали сердиті погляди, багатьох дратувало, а Климу Івановичу подобалося, Климу Івановичу подобалися не тільки одяги Жені, а ще й Уляна Павлівна.

Цього вечора гра в «Скреблі» йшла мляво й нецікаво. Весь час вигравала Женя. У Клима Івановича нерви остаточно розладналися, надто після третього візиту Сашка до туалету.

— Нато! Ти спатки не хочеш?

— Не хочу!

— Як не хочу? Ходімо, любенька!

— Було дуже цікаво і весело! — в удаваному захопленні мовив Клим Іванович.

Жінки підозріло поглянули на нього.

— У вас щось негаразд?

— О ні! У мене все гаразд! Я здоровий! Розумієте, погане харчування, напружена обстановка, нерви.

— Мамо! — кричить білявий хлопчик.— Невже ти не бачиш, що Клим Іванович вважає нас заразними?

— Як це?

— Ната сказала, щоб я не дихав на неї.

Запала неприємна мовчанка, виразно чути було кожен звук, крапало з крана у ванній.

Клим Іванович поспіхом вибачився і, схопивши Нату за руку, потягнув до дверей. Повернувшись до своєї кімнати, прочитав на ніч дитині казку, поцілував і спробував відключитися. У корпусі стояла німа тиша. Треба заснути. Та де там. Яка ганьба! Хоча вони повинні мене розуміти: усім годиться бути обережними. Я ж нічого підлого не зробив. Я не боягуз. Просто турбуюсь про здоров'я своєї дитини. А все-таки неприємно. А як же гарно починалося. Шумейко (це прізвище Клима Івановича) не міг заснути. Раптом зарипіли ворота, почулися глухі голоси. Клим Іванович вийшов з кімнати. Карета швидкої допомоги під'їхала до

1 ... 3 4 5 ... 41
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Професор Шумейко», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Професор Шумейко"