Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Професор Шумейко 📚 - Українською

Читати книгу - "Професор Шумейко"

194
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Професор Шумейко" автора Галина Бабич. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 4 5 6 ... 41
Перейти на сторінку:
третього корпусу. Там мешкали дві чарівні жінки і білявий хлопчик. Санітари в спецодязі поспіхом когось виносили на ношах.

Наче божевільний, Клим Іванович щодуху побіг до третього корпусу.

— Уляно Павлівно! Уляно Павлівно!

Вийшла жінка в нічній сорочці і пропустила нічного гостя до кімнати. Чоловік кинувся до ліжка, де спав Сашко, і став обціловувати простирадло, подушку, біляву голівку дитини. А поруч стояла жінка в нічній сорочці. Чи всміхалася, чи плакала, важко було сказати, світло горіло тільки в коридорі. Мовчки стояли обоє довго, тримаючись за руки. Дитина мирно спала.

На ранок пацієнти пансіонату в Чорноморці, знеможені безсонною ніччю, з синцями під очима, опускали очі додолу. У третьому корпусі холера.

— Люди мруть...

— Не плещіть дурниць!

— А вночі швидка когось забрала!

— Жінку відвезли. Знепритомніла, діабет у неї.

— Діабет, діабет.

Минуло кілька днів. Ніхто, Богу дякувати, в пансіонаті не вмер, хоча жінка з діабетом не повернулася.

— Немає ніякої небезпеки. Аналізи негативні. Хто не вірить, прошу в медпункт, — заспокоює лікар.

Та що там лікар. Дід Пронь, щоб підбадьорити пацієнтів, щодня приходить до кованих воріт. І кличе кого-небудь, коли міліціонер відлучиться на якусь хвильку.

— То все брехня! В Одесі холери немає! Ну підійдіть, будьте ласкаві, до воріт! Ось пиріжечки з капустою. Сара моя зготувала. Вас тут голодом морять. Підійдіть, будьте такі ласкаві!

— Іди геть, старе луб'я!

— А звідки ти, сучий сину, знаєш, що мене Груня обзиває «старе луб'я»?

— Я всьо положен знать!

Уляна Павлівна дивилася на діда Про-ня і казала Жені:

— Він так і проситься в гарну прозу.

Такий образ! Правда, Женю?

— Правда, правда. А завтра, як Пронь знову принесе пиріжки, піду до воріт, крутну хвостом перед радянською міліцією і притягну торбу з Сариними пиріжками. Я вже не можу хлебтати ці помиї. Подивись на дітей, Улю, на Клима Івановича! Зелений, худий, як тичка.

— Зате здорові, — відповіла боязлива і законослухняна Уляна Павлівна.

— Здорові... Половина пансіонату, чи то пак, обсервації, кашляє, бронхіти, отити. До речі, як твій малий? Як його діарея?

— Все обійшлося. Ти маєш рацію. Це — наша дієта. У нього ж дисбактеріоз, давня болячка. Добре, що з собою деякі ліки прихопила.

— Скільки нам лишилося днів? — запитала Женя.

— Здається десять.

— Зараз будемо змінювати стиль, Улю!

— Як це?

— А так. Ти станеш білявкою, а я чор-ною, як галка. Ти ще не забула, що я завідуюча хімчистки? Люблю не тільки чисто ходити, а й жонглювати кольорами.

Женя дістала дефіцитні на той час фарби для волосся і розклала на столі. А тут Клим Іванович.

— Невчасно ви, товаришу Шумейко!

— Вчасно. Я прийшов до вас з новиною. Я знаю секрет, як угамувати страх.

— Усі секрети проти страхів у Жені. Завтра ми станемо іншими.

— А мені ви подобаєтеся такими, як є...

— Не естет ви, Климе Івановичу, хоч і кажете, що у вас мистецька душа.

Женя дзигою крутилася навколо Шу-мейка, придивлялася то до його волосся, то до синього спортивного костюма № 52 фабрики «Киянка».

— Вам рекомендую також змінитися. Зніміть для початку хоча б оці шаровари. Одягніть випрасувані штани світлого кольору.

— А як ви знаєте, що в моїй валізі є штани світлого кольору?

— Мені, як і радянській міліції, «положено все знати».

З того дотепу всі троє довго реготалися. Стало навіть соромно від того, що всім в обсервації сумно, а їм весело. Замовкли. Клим Іванович вкотре відзначив, яка життєрадісна, навіть пустотлива, як для її віку, Женя, ця гарна жінка з копицею рудого волосся на голові. Так і хочеться полізти в ті руді хащі, які Женя називає біохімією. А завтра хоче бути іншою. Навіщо? Та чому ж мені подобається Уляна Павлівна?

Наближався Спас. І хоч погода стояла все ще сонячна, ночі стали прохолодні-ші. Місто завмерло, наче громом прибите. Пацієнти, особливо діти, через погане харчування та стреси хворіли на простуду, коліти. Старші за віком — серцеву недостатність, гіпертонію. Шумейко дуже схуд, зблід, почав кашляти і дуже нервувати: як убезпечити доньку від хвороб і поліпшити загальний настрій? Він щось задумав. Це помітили Уляна Павлівна з Женею. Останні дні в обсервації тяглися поволі і вкрай важко. Діти просили чогось смачненького (фруктів, цукерок, морозива), а головне — розваг. На вимогу батьків

1 ... 4 5 6 ... 41
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Професор Шумейко», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Професор Шумейко"