Книги Українською Мовою » 💙 Детективи » Вовкулаки не пройдуть 📚 - Українською

Читати книгу - "Вовкулаки не пройдуть"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Вовкулаки не пройдуть" автора Валерій Павлович Лапікура. Жанр книги: 💙 Детективи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 3 4 5 ... 128
Перейти на сторінку:
не обов’язково. Вони ж розуміють, що може з’явитися покупець і качати права. Скочимо до сусіднього району, це ж недалеко.

А от у сусідньому районі торгівля підпоєними вапном поросятами йшла на повну котушку. Покупці, як і ми з Павлом, ловилися на макуху, точніше - на сумирний вигляд свинок і кабанчиків.

- Це ще краще, що ми їх тут знайшли, - сказав мій братик. - Тут дільничний своя людина - разом у школі міліції вчилися.

Знайшли Олексієвого однокласника, пояснили ситуацію. Той тільки перепитав:

- Ти сам розтин робив? Помилки бути не може?

- Я тобі кажу!

- Тоді - вперед!

Обступили ми загородку, де бідолашні приречені поросята лише п’ятачками водили:

- Ваші документи, будь ласка.

Не хтось же питає - міліція. Показали документи. Міліція ті документи вивчала довго, прискіпливо, а тоді:

- На вас поступив сигнал, що ви свиней труїте.

- Ми? Чиїх? Хто сказав?

- Своїх поки що. Але продаєте вже отруєних.

- Та Бог з вами, нащо нам це потрібно?

- Розберемося, нащо вам це потрібно. А зараз - я маю право вас затримати.

- За що? За якесь порося, що здохло?

- А звідки ви знаєте, що здохло?… Знаєте. Ну - тим більше. Я вас затримую, згідно з заявою, що поступила від ваших покупців.

- Та мало що люди набрешуть! Ні, ви чуєте? У них порося здохло, а ми винні!

- То ви подивіться на цих! - не витримала і втрутилась я. - Вони теж підпоєні!

Навколо збирався натовп. Жінка, котра вже посадила куплене порося в мішок і збиралася йти, повернулась і вигорнула його з мішка назад у загородку.

- Я передумала. Поверніть гроші!

- Що ви нам комерцію перебиваєте! - загорлав продавець. - У мене найкращі поросята на весь базар! А тут прийшли, розумієш, аферисти, наклеп зводять!

- То це міліція вам - аферисти? Ну що ж, я маю право затримати вас без пред’явлення звинувачення на три доби. Арештую і ваш товар. До пред’явлення офіційного звинувачення.

- За що?

- А хоча б за злісний опір працівникам міліції. Так що - женіть ваших поросят у капезе.

- Так вони ж за три доби з голоду здохнуть!

- Їх будуть годувати. Отож, якщо вони за ці три доби не здохнуть - підозру з вас буде знято. А ні - тоді й поговоримо, хто аферист.

Злякались. І розгубились. Бо добре розуміли, що поросята три доби не протягнуть.

- Слухайте, а може ми того… миром усе владнаємо?

- Тобто?

- Ну, ми вам інше порося дамо замість здохлого.

- По-перше, не “нам”, а ось людям, котрі на вас заявили. По-друге, здохло двоє поросят. По-третє, яких ви їм дасте - цих? Так вони теж завтра здохнуть.

- А куди нам їх дівати? - буркнув один з продавців, але другий стусонув його під ребра.

- Цих вам, мабуть, зарізати доведеться. І м’ясо - самим з’їсти. Хай но тільки я дізнаюся, що ви поросятиною торгували!

- І компенсація моральних збитків! - підказав Шериф.

- А, так! Двома свинками ви не обійдетеся. Ці люди, шановані люди, до речі, понесли великі моральні збитки. Погляньте на жінку - вона так перенервувала, що її ледь у лікарню не поклали. А це набагато дорожче обійдеться.

- Ну, ще парочку підкинемо!

- Десять! - аж захлинувся від власного нахабства мій братик.

Але продавці й на двадцять погодилися б, аби тільки їх не посадили.

- Це ти правильно поставив: десять, - задоволено сказав Шерифові колега - Якби вони трьома-чотирма відбулися, то скоро би знову за своє взялись. А так - перш, ніж поросят труїти, двадцять разів подумають… Ні, ти дивись! Знають же, що людям зло роблять… А роблять!

Отак на нашому обійсті з’явилося, щоправда, не десять, а дев’ять молоденьких свинок. Десятий був кабанчик, його невдовзі пустили на м’ясо.

Дітям моїм свинки дуже сподобалися. Вони їх одразу обізвали гаремом і нарекли екзотичними іменами: Зульфія, Зухра, Заріна… Не обійшлося і без Гюльчатай. Досить скоро баришні почали виписувати кола біля свого благовірного. Отак кабанчик із Хрюньки перетворився у кнура на ім’я Коханий. І уявіть собі - звання своє відробляв чесно.

Почали заходити сусіди, сватати до Коханого своїх свиноматок. Я відмовляла. Бо по-перше, це вам не колгосп, кнура-розплідника берегти треба, а по-друге, хто його зна, яку заразу він може підхопити від сторонньої баби… тьху, свині. Свої свинки чистенькі, аж рожеві, а сусідські з болота не вилазять.

Отож, зайшла я, як завжди, ввечері до свинарника, почухала Коханого, налила водички і автоматично перерахувала гарем: раз-два-три-чотири-п’ять-шість-сім-вісім-дев’ять… десять! А ця звідки? Хоч і вимита, але від наших дівчат трохи відрізняється. По-перше, Коханий на неї зовсім не дивиться. Зате його подружки терпіти підкидька не бажають. Особливо Гюльчатай, котра щосили відштовхує зайду від корита, а тим більше - від глави сімейства.

Два дні чужа свинка жалібно тулилася в кутку

1 ... 3 4 5 ... 128
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Вовкулаки не пройдуть», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Вовкулаки не пройдуть"