Книги Українською Мовою » 💙 Детективи » Вовкулаки не пройдуть 📚 - Українською

Читати книгу - "Вовкулаки не пройдуть"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Вовкулаки не пройдуть" автора Валерій Павлович Лапікура. Жанр книги: 💙 Детективи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 4 5 6 ... 128
Перейти на сторінку:
загородки. А на третій зранку я побачила через вікно, як до нашої хвіртки прямує мій колишній однокласник Федька Тищенко.

- Федю, - гукнула я з дому, - а хочеш, я вгадаю, що ти мені оце зараз сказати збираєшся?

- Вгадай.

- “Марусю, - лагідненько залепетала я, підробляючись під Федьчині інтонації, - до тебе часом моя свинка не забігала? Третій день шукаю”. Так, чи ні?

Тищенко закліпав очицями.

- Телепатка… А як ти знаєш, що то моя свинка? Вона якраз “в охоті”. Така ж капосна, така шкодниця, паркан підрила - і чухнула. То кажеш, вона у тебе?

- Ти прекрасно знаєш, що у мене. Сам же й приніс. І до Коханого підпустив.

- Я? Приніс? Що це ти вигадуєш? Нікого і нікуди я не носив, слово даю!

Я ще зі школи затямила собі: коли Федька Тищенко дивиться на вчительку ясними очима, погляду не ховає, говорить тихо, чемно і з найчеснішим виразом на писку - так і знай, бреше. Зате коли правду говорить, червоніє, затинається, бо мучить його думка: я ж правду кажу! Ану, як не повірять? Ото прикро буде!

Але зараз Федюня не червонів і погляду не відводив. Тому я взяла його за рукав і потягла за хлів.

- Бачиш - у нас тут глина. Павло висипав, коли під фундамент копав. Ми сюдою не ходимо. А свинка твоя тільки тут могла пробратися. Ну?

- Що - ну?

- Ну і де її сліди? Чи вона в тебе у гумових чоботях ходить? Он від гумаків слідів скільки хоч - туди й назад. Твоїх, між іншим. І по них видно, що “туди” ти щось важке тяг, а назад - ні!

Федя ступив на глину, відступив назад і ошелешено глянув на однакові відбитки. Отут він почервонів і почав затинатися.

- Ма-а-арусю, я ж у тебе свиней не крав.

- Ото ж то. Як розкажу - все село сміятиметься.

- Ма-ма-русю…

- А знаєш, чого сміятимуться? Бо Коханий до твоєї баришні, хоч вона й “в охоті”, і близько не підійшов.

- Оце вже свинство! - образився у найкращих почуттях Федя.

- Хто б казав. Добре, пожалію тебе. Ми тут збиралися Коханому ще одну молоденьку прикупити, щоб уже десять було. Продаси нам цю - і забудемо.

- За скільки?

Я ціну, як у нас водиться, на пальцях показала - щоб не наврочити. Федю заколотило:

- Здирство! Краще я її сам заколю і продам!

- Так? А ти порахуй квиток до базару й назад, на зупинці паритися, в дорозі туди-сюди по спеці трястися, продаси-не продаси, а день втратиш. Прикинув? А якщо заколеш, скільки з тебе того м’яса сусіди та родичі на свіжину задаром розтягнуть?

- А у тебе не розтягнуть?

- Зараз! Я сама кожного халявника так розтягну, що комариком запищить. Тож, Федю, не крутися, як щось в ополонці, бери гроші в руки і бувай. І взагалі, як на мене, то тобі з свинарством зав’язувати слід.

- А то чому?

- А яка у тебе відстань від хати до сажу? Попитай у Павла, він тобі в книжці нормативи покаже.

- Нащо?

- Бо ти саж приткнув мало не під самими вікнами. Поки була одна свинка, то ще нічого, а з приплодом - хоч із хати тікай! То що - по руках?

Куди було Феді діватися? Мій Павло, як дізнався, лише руками розвів:

- Знав я, що у мене жінка мудра, але щоб така ділова - навіть не здогадувався.

- Свиноматка ділова, а жінка у тебе - підприємлива! - гукнула я і кинула в Павла подушкою.

І от цікаво: звідки наш гарем дізнався, що зайда вже не зайда, а своя? Того ж дня вона плямкала біля корита разом з усіма, а ще за пару днів уже не рохкала, а млосно воркотіла. Значить - через три місяці, три тижні і три дні матимемо додатковий прибуток у свинячому сімействі.

А діти нарекли свинку Федорою.


Історія друга, печальна.

Не всі ж тії та сади цвітуть,

Що весною розвиваються…

(народна пісня)


Розповіла я про цю пригоду лише братикові-Шерифу, по секрету. Він побожився, що мовчатиме, подивувався моєму, як він сказав, детективному таланту. Певно, тому, коли в селі сталася біда, він кинувся до мене по допомогу.

Я саме того дня мила холодильник. Аж тут увірвався братусь, у формі, при зброї і з виряченими очима.

- Сестричко - рятуй! Кидай усе і бігом зі мною! І Павла клич!

- Ага, зараз! А холодильника Коханий помиє? А харчі на такій спеці зіпсуються,

1 ... 4 5 6 ... 128
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Вовкулаки не пройдуть», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Вовкулаки не пройдуть"