Книги Українською Мовою » 💙 Класика » Два веронці, Вільям Шекспір 📚 - Українською

Читати книгу - "Два веронці, Вільям Шекспір"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Два веронці" автора Вільям Шекспір. Жанр книги: 💙 Класика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 3 4 5 ... 26
Перейти на сторінку:
вилікую їх моїм цілунком...

Ось ще «Протей»! Ізнову... Двічі, тричі...

О добрий вітре, заспокойсь, не вій,

Не розвівай шматочків, доки я

До одної всіх літер не зберу.

Крім власного мого імення! Хай

Підхопить лютий буревій його

Й на скелю найстрімкішу віднесе,

І звідти скине 13 у бурхливе море!..

Поглянь: у цім рядку його ім’я

Стоїть аж двічі, ось: «Протей нещасний»,

«Палкий Протей» - ось: «Джулії чарівній».

Я відірву це... Ні!.. Таж любо як

Він спарував обидва наші ймення!..

Я їх складу одне на одне... Ну ж бо!

Цілуйтесь, пригортайтеся, сваріться,

Робіть, що хочете...

 

Входить Лючетта.

 

Лючетта

Прошу, синьйоро,

Обід вже на столі, і жде вас батько.

 

Джулія

Гаразд, ходім.

 

Лючетта

Як?! Та невже ж ці клапті

Покинете ви тут?

 

Джулія

Як їх цінуєш,

То підбери.

 

Лючетта

Ви ж гримали на мене.

Як я їх підбирала... А проте

Я їх візьму... бува, щоб не замерзли.

 

Джулія

Вони тобі до серця, бачу я!

 

Лючетта

Що бачите, те й кажете, синьйоро.

Та я й сама все бачу, не сліпа!

 

Джулія

Ходім, ходім! Будь ласка, вже ходімо!

 

Виходять.

 

СЦЕНА 3

 

 

Там само. Кімната в господі Антоніо.

Входять Антоніо й Пантіно.

 

Антоніо

Скажіть, Пантіно, чим таким поважним

Мій брат затримав вас у галереї?

 

Пантіно

Про сина вашого, Протея, йшлося.

 

Антоніо

І що ж він вам сказав?

 

Пантіно

Він дивувався,

Що ваша милість дозволяють сину

Удома марнувати юні роки,

В той час як люди й не такі вельможні

Синів своїх у мандри посилають:

Тих - на війну, щоб поспитать фортуни;

Тих - відкривать далекі острови;

Тих - у найкращі університети.

Він мовив, що на кожнім з тих шляхів

Протей ваш міг би широко ступати,

Й наказував мені порадить вам

Його без діла вдома не тримати,

Бо ж як постаріє, то пожалкує,

Що замолоду світу він не бачив.

 

Антоніо

На мене зовсім натискать не треба;

Я думаю про це вже цілий місяць

І знаю й сам, що син марнує час,

Що з нього путнього не вийде мужа,

Якщо його не виховає світ.

Лише в труді ми здобуваєм досвід,

А час удосконалює його. 14

Порадь мені, куди послати сина?

 

Пантіно

Гадаю, вашій милості відомо,

Що юний Валентин, його товариш,

Перебуває зараз при дворі

У герцога.

 

Антоніо

Я знаю.

 

Пантіно

Ваша милість,

Пошліть і вашого туди ж; він там

Навчиться різних звичаїв лица́рських,

Добірних висловів та етикету,

З вельможами спізнається - й побачить,

Яким повинен буть юнак шляхетний.

 

Антоніо

Мені твоя порада до вподоби;

Міркуєш слушно ти; і щоб побачив,

Як це мені до серця припада,

Я виконаю все і при нагоді

До герцога пошлю його негайно.

 

Пантіно

Туди рушає завтра дон Альфонсо,

А з ним ще кілька юнаків значних,

Щоб герцогу засвідчити пошану

І запропонувать свої послуги.

 

Антоніо

Чудове товариство! З ними разом

Поїде й мій Протей... Ось він, до речі!

 

Входить Протей.

 

Протей

О радісне кохання! О рядки

Солодкі, ніжні!.. О життя солодке!

Її рукою тут водило серце,

Тут - присягання вірної любові!

Якби ж батьки любовний наш союз

Благословили й згодою своєю

Вмить повершили наше юне щастя!..

О Джуліє, мій ангеле!

 

Антоніо

Що то за лист, що ти його читаєш?

 

Протей

Це, батьку мій, привіт від Валентина...

Лиш кілька слів... Мені привіз його

Наш спільний друг.

 

Антоніо

А дай мені листа,

Побачим, що нового.

 

Протей

Батьку мій,

Немає тут новин... Він тільки пише,

Як він живе щасливо, як його

Шанують любо і який ласкавий

До нього герцог. Кличе і мене

З ним долю поділити.

 

Антоніо

Ну, а ти що?

 

Протей

Я підлягаю вашій волі, пане,

А не зичливим побажанням друга.

 

Антоніо

Його бажання збіглися з моїм.

Ти не дивуйсь, що вирішив я справу

Так несподівано: чого я хочу -

Я хочу, й край! Так я постановив,

Що певний час укупі з Валентином

Ти поживеш при герцогськім дворі.

Тобі я слатиму не менше грошей,

Ніж Валентинові - його сім’я.

Готуйся! Завтра вирушиш в дорогу.

Мовчи! Я так сказав,- тож так і буде.

 

Протей

Синьйоре мій, так швидко не зберусь я.

Прошу вас,- відкладіть на день чи два

Поїздку.

 

Антоніо

Ні, ніяких зволікань!

Усе, що треба, вишлю я по тому,

Ти мусиш виїхати взавтра,- чуєш?! -

Ходім, Пантіно; я велю тобі

Його хутенько вирядить в дорогу.

 

Антоніо і Пантіно виходять.

 

Протей

Тікав я від вогню, щоб не згоріти,

Та й затопивсь у хвилях і тону...

Листа я не насміливсь показати...

Боявся батька... думав: що, як він

Любов мою не схвалить... і брехнею

Тепер їй на заваді став я сам.

О, як нагадує весна кохання

Квітневий день, мінливий і несталий!

Ледь сонечко засяє в небі зрання,

Набігла

1 ... 3 4 5 ... 26
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Два веронці, Вільям Шекспір», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Два веронці, Вільям Шекспір"