Книги Українською Мовою » 💙 Класика » На крилах пісень, Леся Українка 📚 - Українською

Читати книгу - "На крилах пісень, Леся Українка"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "На крилах пісень" автора Леся Українка. Жанр книги: 💙 Класика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 3 4 5 ... 17
Перейти на сторінку:
вітання -

Поранній зорі…

 

Вже пролетів, немов пташка зальотна,

Весняний той час,-

Осінь холодная, осінь вільготна

Панує у нас.

 

Тихо спускається нічка осіння,-

Година сумна;

Місяць холоднеє кида проміння;

Здалека луна

 

Пугача віщого крик - гук єдиний;

Діброва - німа.

Де ж соловейко? де ж спів солов’їний?

Ох, де ж він? нема!

 

В вирій полинув, де вічная весна,

Натхненний співець.

Вічно красує там рожа чудесна,

Там теплий вітрець.

 

Глухо і смутно кругом на просторі.

Мій гаю сумний!

Кинув співець тебе в тузі та в горі,

Тебе й край рідний.

 

Тиша така тепер всюди панує.

Лиш в листі сухім

Вітер зітха, мов дріада сумує,

Із жалем глухим.

 

Чом я не маю огнистого слова,

Палкого, чому?

Може б, та щира, гарячая мова

Зломила зиму!

 

І розлягалась би завжди по гаю

Ясна-голосна

Пісня,- й розквітла б у рідному краю

Новая весна.

 

Та хоч би й крила мені солов’їні,

І воля своя,-

Я б не лишила тебе в самотині,

Країно моя!

 

РОЗБИТА ЧАРКА

 

 

На весіллі бринять чарочки,-

Хай здорові живуть молодята!

Хай живуть, як в гніздечку пташки,

Хай кохаються, мов голуб’ята!

 

На весіллі хтось чарку розбив,-

Молода на посаді сумує,

Молодий смутно чоло схилив,-

Не журіться, то щастя віщує!

 

На весіллі музика гучна,

Тож-то шпарко та весело грає!

Ох, я знаю, комусь-то вона

Безталаннеє серденько крає!..

 

І розбилось від жалю свого

Серце смутне… Чи хто теє чує?

Чи не скаже хто часом того,

Що розбитеє серце віщує?

 

СОСНА

 

 

З вітром весняним сосна розмовляла,

Вічно зелена сосна,

Там я ходила і все вислухала,

Що говорила вона.

Ой, не «зеленого шума» співала

Вічно смутная сосна…

Ні, не «зеленого шума»!

Чулася в гомоні тяжка зимовая дума.

 

Ранком зимовим діброва мовчала,

Наче замерла сумна,

Тільки рясним верховіттям шептала

Вічнозелена сосна;

Там я ходила і все вислухала,

Що говорила вона,-

Та не веселая дума

Чулася в гомоні того «зеленого шума»!

 

«ЯКЩО ПРИЙДЕ ЖУРБА…»

 

 

Якщо прийде журба, то не думай її

Рознести у веселощах бучних,

За столом, де веселії друзі твої

П’ють-гуляють при покликах гучних.

 

Ти не йди в пишний дім, де музика бринить,

Де танцюють веселії пари,-

Там ще гірше серденько тобі заболить,

Чоло вкриють ще тяжчії хмари.

 

І в людську течію ти не важся іти,

Де юрба стоголова, як море,

Йде, хвилює, шумить,- в ній поринеш і ти,

Не розійдеться ж там твоє горе.

 

Краще йди в темний гай, у зелений розмай,

Або в поле, де вітер гуляє,

На дозвіллі із лихом собі розмовляй,

Може, там його вітром розмає.

 

Або пісню утни голосну, не смутну,

Щоб, мовляв, засміялося лихо,

Проженеш тоді, певне, потвору страшну,

І на серденьку знов стане тихо…

 

САФО 9

 

 

Над хвилями моря, на скелі,

Хороша дівчина сидить,

В лавровім вінку вона сяє,

Співецькую ліру держить.

 

До пісні своєї сумної

На лірі вона приграє.

І з піснею тою у серці

Велика їй туга встає.

 

В тій пісні згадала і славу

Величну свою, красний світ,

Лукавих людей, і кохання,

І зраду, печаль своїх літ,

 

Надії і розпач… Дівчина

Зірвала лавровий вінець

І в хвилях шумливого моря

Знайшла своїй пісні кінець.

 

ДО МОГО ФОРТЕПІАНО

 

(Елегія)

 

 

Мій давній друже! мушу я з тобою

Розстатися надовго… Жаль мені!

З тобою звикла я ділитися журбою,

Вповідувать думки веселі і сумні.

 

То ж при тобі, мій друже давній, вірний,

Пройшло життя дитячеє моє.

Як сяду при тобі я в час вечірній,

Багато спогадів тоді встає!

 

Картина повстає: зібравсь гурточок,

Провадить речі, і співа, й гука,

На клавішах твоїх швидкий, гучний таночок

Чиясь весела виграва рука.

 

Та хто се плаче там, в другій хатині?

Чиє ридання стримане, тяжке?..

Несила тугу крить такій малій дитині,

Здавило серце почуття гірке.

 

Чого я плакала тоді, чого ридала?

Тоді ж кругом так весело було…

Ох, певне, лихо серцем почувала,

Що на мене, мов хмара грізна, йшло!

 

Коли я смуток свій на струни клала,

З’являлась ціла зграя красних мрій,

Веселкою моя надія грала,

Далеко линув думок легкий рій.

 

Розстаємось надовго ми з тобою!

Зостанешся ти в самоті німій,

А я не матиму де дітися з журбою…

Прощай же, давній, любий друже мій!

 

ДОСВІТНІ ОГНІ

 

 

Ніч темна людей всіх потомлених скрила

Під чорні широкії крила.

Погасли вечірні огні;

Усі спочивають у сні.

Всіх владарка ніч покорила.

 

Хто спить, хто не спить,- покорись темній силі.

Щасливий, хто сни має милі!

Від мене сон милий тіка…

Навколо темнота тяжка,

Навколо все спить, як в могилі.

 

Привиддя лихі мені душу гнітили,

Повстати ж не мала я сили…

Зненацька проміння ясне

Од сну пробудило мене,-

Досвітні огні засвітили!

 

Досвітні огні, переможні, урочі,

Прорізали темряву ночі,

Ще сонячні

1 ... 3 4 5 ... 17
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «На крилах пісень, Леся Українка», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "На крилах пісень, Леся Українка"