Читати книгу - "Дипломатичний імунітет, Шеклі Роберт"

Зараз ми ввімкнемо першого руйнувала.

Гаррісон приєднав пристрій до електричного ланцюга й відпустив своїх помічників.

— І ось гляньте, як змінюється графік електронного потоку,— сказав Серсі.— Бачите різницю? — Лінія графіка, то зникаючи, то рівняючись, стрімко злітала і враз падала вниз.— Пригадуєте, як ми гіпнотизували посла? Він говорив про свого приятеля, що загинув у космосі.

— Так, так,— кивнув Мелі.— Причина його загибелі — якісь незвичайні обставини.

— Він виказав більше,— провадив Серсі,— згадав, що головний принцип Всесвіту, принцип упорядкованості, звичайно припиняє безлад. Чи ви бачите в цьому якийсь сенс?

— Принцип упорядкованості,— повільно повторив Мелі.— А хіба ж Дарріг не казав, що це новий закон природи?

— Казав. Але, як і Дарріг, поміркуйте над тим, який з того напрошується висновок. Якщо принцип упорядкованості вводиться в дію, то має існувати також і те, що йому опирається. А протилежністю порядкові є...

— Хаос!

— Ось про що думав Дарріг, і саме це ми маємо побачити. В основі хаос, а з нього постає принцип упорядкованості. Цей принцип, якщо я правильно його розумію, долає первісний хаос і надає всьому лад. Але в певних місцях хаос часом і досі має силу, і Альферн у цьому пересвідчився. Мабуть, десь там у космосі впорядковані структури трохи слабші. Хай там як, ці місця можуть бути небезпечні, аж поки там стане діяти принцип упорядкованості.

Він повернувся до панелі:

— Гаррісоне, ввімкніть другого руйнувача.

Осцилограма стала безладно здійматися й падати в божевільному танці.

— Тепер, коли ми бачимо це, давайте поміркуємо над тим, що написав Дарріг. Хаос, як відомо, є основою. З цього створилося геть усе. Горгона Медуза — це те, на що не можна було дивитись. Ви ж пам'ятаєте, вона людей обертала на камінь, умертвляла їх. Отже, Дарріг знайшов зв'язок між хаосом і тим, на що не можна дивитись. Звичайно, це має якийсь стосунок до посла.

— Для посла хаос являє собою щось небезпечне! — вигукнув Мелі.

— Так. Посол здатний безкінечно перетворюватись і змінюватись. Але щось — матриця — змінюватись не може, інакше він перестане існувати. Аби зруйнувати таку абстрактну річ, як структура, нам потрібен стан, у якому ніякої структури навіть бути не може. Нам потрібен хаос.

Увімкнули третього руйнувача. Осцилограма стала скидатися на слід п'яної гусені.

— Ці руйнувачі придумав Гаррісон,— сказав Серсі.— Я сказав йому, що мені треба, аби струм ішов без усякого ладу. Ці руйнувачі скидаються на генератори радіоперешкод. Перший руйнує структуру електричного струму. Саме цього ми й прагнемо: створити стан безструктурності. Другий намагається зруйнувати структуру, яка зосталася після першого, третій — структуру, яка ще могла зостатися після перших двох. До третього приєднується перший, і руйнувачі, я сподіваюсь, послідовно знищують в електричному ланцюзі будь-які залишки структури.

— І ви гадаєте, що так створиться хаос? — запитав Мелі, дивлячись на екран.

Гули пристрої, й нестямно вигиналася осцилограма. А потім серед кімнати посла з'явилася пляма. Колихаючись у повітрі, вона то стискалась, то надималась.

Те, що сталося, описати годі. Вони тільки бачили, що та пляма поглинула все.

— Вимкніть! — крикнув Серсі. Гаррісон вимкнув генератор.

Пляма росла й далі.

— Як це ми дивимося на хаос без шкоди для себе? — прикипівши очима до екрана, спитав Мелі.

— Пригадуєте щит Персея? — відповів Серсі.— Дивлячись у нього, як у дзеркало, він міг дивитися на Медузу.

— Пляма поширюється! — вигукнув Мелі.

— Тут є певний ризик,— сказав Серсі.— Завше існує ймовірність, що хаос вийде з-під контролю. Якщо таке станеться, тоді вже...

Пляма припинила збільшуватись. Її краї колихалися і згортались, а потім вона почала стискатися.

— Принцип упорядкованості спрацював,— промовив Серсі і знесилено схилився на спинку стільця.

— Чи видно десь посла? — запитав він за хвилину.

Пляма все колихалась. І раптом зникла, прогримів вибух. Сталеві стіни ввігнулися досередини, але встояли. Екран погас.

— Пляма поглинула в кімнаті все повітря,— пояснив Серсі.— Разом з меблями і послом.

— Він не зміг стати плямою. У безсистемному середовищі не збережеться жодна система. Тепер він прямує до свого друга Альферна.

Мелі захихотів. Серсі ледь і собі не засміявсь, але враз опам'ятався.

— Стривайте,— сказав він.— Ми ще не впоралися з цією справою.

— Ще й як упорались! Посла...

— Вже нема. Але в цій ділянці космосу й досі курсує ворожий флот. І такий сильний, що ми не зможемо знищити його навіть водневими бомбами. Вони вже шукають нас.

Він підвівся.

— Йдіть додому і трохи поспіть. Мій внутрішній голос говорить, що завтра нам доведеться вишукувати якийсь спосіб замаскувати Землю.