Читати книгу - "Всі барви неба, Хелена Власенко"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
- Ну звісно скучаю. Як ти могла інше подумати. Просто не хотіла тобі заважати. Вам з Максом, припускаю, хочеться вдвох набутись, - почала виправдовуватися Ліна, але потім передумала і заговорила голосом із зухвалими нотками. – Стривай-но, а чого це я винна? Хто переїхав і залишив мене саму, як ту берізку посеред поля? Мене...
- Все, досить. Я зрозуміла, - засміялась Марта. - Я така-сяка, кинула тебе напризволяще.
- Оце вже інша розмова, - поблажливо заговорила Ліна.
- Так от, - продовжила Марта, - дзвоню тобі, щоб попередити. Ми з Максом, його другом і тобою ідемо в суботу в нічний клуб, як і домовлялись. Тільки не вигадуй відмовок, - поспіхом проговорила дівчина, підозрюючи, що в Ліни на гадці.
Ліна закотила очі і застогнала в думках.
- Ви таки цієї ідеї не покинули?
- Подруго, не видумуй нічого. Ми просто ідемо розважитись, розвіятись. Називай це як хочеш. Подумай добре. Буде весело, - і так, між іншим додала, - я тобі коктейль куплю...
- Коктейль?! – вигукнула Ліна. - Треба іти. Таких заманливих пропозицій мені ще не робили.
Ліна замовчала і трохи подумавши сказала:
- А знаєш, може не така це вже погана ідея з дискотекою. Тільки маю прохання.
- Кажи. Згідна на все, крім танців голяка на барній стійці, - з ентузіазмом заговорила Марта і після секундної паузи додала. - Хоча...
- Марта, вгамуйся. Я серйозно хочу попросити, щоб ми були тільки втрьох. Не потрібно кликати ніякого друга мені до компанії.
- Тебе це ні до чого не зобов’язує. Ми просто хотіли, щоб ти не почувалась третьою лишньою, - м’яко заговорила Марта.
- Не буду. Ідея з дискотекою мені почала імпонувати, але тільки втрьох.
- Добре, хай буде по-твоєму, - нехотя погодилась подруга. - Тоді в суботу будь готова. На котру годину пізніше напишу. Там уже більше поспілкуємся, бо зараз бігти треба. Клієнти телефон розривають.
- Чекаю, - швидко сказала Ліна, щоб не затримувати подругу. - До суботи. Па.
Після розмови з Мартою, Ліна не поспішала іти до себе в офіс. З роботою сьогодні затишшя, як ніколи. Жаль тільки, дівчата не змогли скласти їй компанію, бо в них якраз сьогодні «запарка» і вони мусіли на ходу доїдати і бігти. Коли дівчина вже зібралася встати і йти до себе в офіс, як помітила, що до її столу хтось підійшов.
- Привіт, красуне! – почула голос над собою і підняла голову, щоб подивитися, хто це дозволяє собі такі вільності.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Всі барви неба, Хелена Власенко», після закриття браузера.