Читати книгу - "Відродження-2, Кулик Степан"

— Фелікс?

— Так. Гаркавий Дмитро. Він тримає весь північно-західний район. Типу, як Сидір у вас. Тільки Фелікс не із «синіх». Він у органах працював. Великі зірки носив. А перед Вторгненням очолив охорону банку «Капітал». І, мабуть, був причетний до евакуації цінностей. Чорт! Як же я про нього одразу не подумав!

Касперський ще якийсь час смикається по галявині, а потім різко підбігає до мене.

— Його треба усунути, а гроші повернути! Зможеш?

Я мовчу. Не в тому сенсі, що тягну паузу та набиваю ціну — від несподіванки. Але поліцмейстер розцінює по-своєму.

— Розумію. Фелікс не Сидор, — очі чоловіка буквально вогнем горять. — Там усе по-дорослому. Але якщо зробиш — за ціною не постою! Озолочу!

Я тебе за язик не тягнув.

— Скільки?

— Все що обіцяв раніше та ще п'ять сотень зверху! Іде?

— Шість… Нас троє. Ділити простіше.

Порожній бункер, потенційний конкурент, що казна-звідки виник, і можливості інвентарю несподівано навели мене на думку, про яку я раніше не замислювався. Так що торгувався просто так. Щоб підозри не викликати.

— Добре. Шість… — по обличчю Касперського було видно, що він і більше б погодився заплатити. Але більше не треба. Решту тепер я сам візьму. Точніше, не решту… Все. Ось тільки спершу знайти треба. І не так золото, як детонатори. А без Касперського мені це не під силу. Тож продовжуємо дружити.

— Тоді домовилися. Але, перш ніж зайнятися Феліксом, вважаю за розумне перевірити решту бункерів. А раптом, золото все ж таки в одному з них?

— Гм… — потирає підборіддя поліцмейстер. — Так. Це розумно. Тоді, не марнуймо часу. Поїхали до наступного… Він тут неподалік.