Книги Українською Мовою » 💙 Сучасний любовний роман » Фатальна ніч, Влада Клімова 📚 - Українською

Читати книгу - "Фатальна ніч, Влада Клімова"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Фатальна ніч" автора Влада Клімова. Жанр книги: 💙 Сучасний любовний роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 41 42
Перейти на сторінку:

Я мовчки відімкнула двері, поставила сумку, пішла до кухні, взяла келих, наповнила водою й хотіла подати гостю. Та ввічливий швейцарець вирішив мені допомогти. Він пройшов за мною і, дивлячись своїм неймовірно прекрасним поглядом в мої схвильовані очі, дійсно попив води. А потім поставив склянку на стіл і вперше після вбивчої розлуки оповив мене своїми сильними жаданими руками. Я застогнала від насолоди й принишкла, наче боялася сполохати те, що відчуваю. Дуже обережно горнулася до його гарячих пульсуючих грудей і блаженно посміхалась, а з очей вже давно текли щасливі сльози.

Берк продовжував огортати мене собою, а я тонула в Його теплі й молилася всім святим, щоб ці солодкі відчуття ніколи більше не залишили НАС. Джордж цілував мою дурну голову й не говорив ані слова. А навіщо? Хіба треба було ще щось казати? Нас і так вже повністю поглинула п’янка насолода поєднання світів, душ, тіл, життя – навіть стоячи тут посеред кухні.

Дивно, але тепер мій гість легенько відштовхнув мене й від такої несподіванки я ледве не скрикнула. Та мій єдиний зняв з шиї свій дорогий ланцюг, розстебнув і взяв до рук мою іменну каблучку.

– Здається це твоє. Я хочу, щоб воно було на місці. Дай пальчика, моя кохана наречена. Нехай ще трішки посумує. Я тут приготував для нас сюрприз, якщо ти звісно не відмовишся носити, – його чарівний голос звучав у всій мені та байдуже було, що Берк запропонує. А він відкрив сторінку на телефоні й показав... обручки!

– Ця пара – моя остання робота. Там в Африці дуже спекотно і я працював уночі, щоб відволіктися найпрекраснішими думками про наше майбутнє. Інколи здавалося, що я просто несповна розуму, адже ти прогнала мене, а я сподівався і все одно мріяв та молився...

Він говорив своїм оксамитовим голосом і з кожним почутим словом у мене всередині, одна на одну, котилися збурені хвилі Щастя. Їх було так багато, що перелічувати я не буду, бо просто не стане часу. Скажу лише, що в душі вже бушував цілий океан. Я не витримала і приклала пальця до його шовкових вуст та покірно попросила:

– Мовчи. Дурна була. Прости... Не проганяла я тебе. Не можу. Я не жила без тебе, так само як і ти, – і тепер підставила пальця, щоб каблучка опинилася на своєму законному місці. Ні, не на законному – на власному, на єдиному, на природному. Більше ніколи її не зніму й, доки жива, не віддам нікому!

Перенасичений задоволенням магічний погляд мого мільярдера спалахнув вогнями феєрверка, котрий в день наших заручин квітнув над його маєтком. Він тяжко, але солодко зітхнув, примружив ті хитренькі очі й прошепотів:

– Ось так. Тепер можна дихати далі. Я не відриваю тебе від справ? Ти ж тільки прийшла, а я тут зі своїми іграшками причепився.

– Чому ти такий же жорстокий, як я? Для рівноправ’я, так? Які у мене можуть бути справи, коли я вже знову не просто існую, а живу в тобі? – відчувала я неймовірне блаженство, що наближається й танула від очікування.

– Так, пані, ми однакові. Саме тому не маємо кордонів ні тіла, ні душі... Я так нестерпно хочу мою Зореньку відчути всю-усю! Прошу: дозволь я буду головним в цей вечір? – таємниче заглянув у мої очі неперевершений звабник, а я не розуміла, як ще тримаюся та пояснила:

– Не хочу вечір. Хочу кожну мить, усе життя, до краплі, до клітинки. Завжди належатиму одному тобі. Вже все, згоріла в пеклі горя леді-бос. Віднині та довіку твоя раба, мій божевільний мільярдере...

І не відриваючи погляду від його потемнілих, до нестями збуджених очей, я поцілувала каблучку, а потім потягнулася до Нього всім тілом. Мій Берк знову поривчасто зітхнув і, як тоді вечірню сукню, тихенько скинув з моїх плечей вже зайву наразі курточку.

1 ... 41 42
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Фатальна ніч, Влада Клімова», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Фатальна ніч, Влада Клімова"