Читати книгу - "Руйнація, Ріна Бейкер"

 Десятки скрипалів несамовито водять смичками по натягнутих струнах, гойдаючись в такт мелодії, народжуючи величну Зиму Вівальді. Ми з Кайлом неспішно крокуємо залою, дозволяючи всім на нас дивитися. 
— Як мені поводитися? — запитую, повертаючи голову в напрямку його вуха. 
— Так, наче шаленієш від мене, — він дивиться зверху вниз. 
— Вибач, я не настільки майстерна акторка, — кажу я, обводячи простір очима. — Боюсь, що нас швидко розкусять. 
   Кайл зупиняється, беручи два келиха шампанського з таці офіціанта, який саме проходить повз і вручає один мені. Я тремчу, аж підстрибую. 
— Розслабся, — каже він, з дзенькотом з’єднуючи наші келихи.  
— Чому всі так дивляться? — запитую, відчуваючи погляди шкірою. 
— Люди хочуть хліба та видовищ. Сьогодні їх цікавить моя нова пасія, — Кайл нахиляється до мого вуха. — Тому нам навіть не потрібно докладати багато зусиль. Вони все придумають за нас, — його щока торкається моєї. 
— Кайле, до нас хтось йде, — я зиркаю через його плече на високу білявку в чорній елегантній сукні з широкими рукавами та величезними перстнями на пальцях. 
— Памʼятай, ти шаленієш від мене, — підморгуючи, нагадує він. 
— Це буде складно. 
— Кайле, любий, як приємно, що ти прийшов! — жінка широко усміхається, демонструючи ідеальні зуби, до створення яких, явно приклав руку стоматолог. 
— Привіт, Ребекко, — чоловік обіймає мене за талію. — Не могли пропустити цей захід. Благодійні фонди виснажуються, кому, як не нам насичувати їх ресурсами. 
— Так, це важка ноша, яку ми маємо нести, — намагаючись хмурити свій лоб, каже Ребекка. Проте, марно, там заховані річні запаси бутолоксину, яким можна було б обколоти половини штату. — А це у нас? — запитально вказує носом на мене, наче я новий диван, а не людина. 
— Бетані, — він погладив місце, куди влучила куля, загоєна рана почала пульсувати. 
— Боже, як приємно, що ти з жінкою. Ходили легенди, що ти надаєш перевагу чоловікам. Як ще пояснити те, що жодна красуня не з’являлася з тобою на офіційних заходах, — хитро посміхаючись каже вона. 
— Головне, що вони з’являлися в моєму ліжку, а для виходу в світ потрібно бути трішки більше, аніж просто красунею. 
— Ох, Кайле! Невже твоє серце розтоплено? — вона перевела погляд на мене. — Бетані, дуже приємно познайомитися з жінкою, що змогла зрушити кригу головного самітника. 
— Невже ти дійсно такий крижаний? — я підвела очі на свого супутника, він зловив мій погляд. — Не помітила цього. Зі мною він завжди пекельно гарячий, — замуркотіла я, сильніше втискаючись плечем в його ребра. 
— Що ж, насолоджуйтесь вечором, аукціон скоро розпочнеться, — защебетала вона і пішла до іншої пари гостей. 
— А казала, що погана акторка, — продовжуючи тримати мій погляд, каже чоловік. 
— Я швидко опановую нові навички в стресових умовах, —пояснила я. 
— Дуже добре. Перша наживка знайшла місце в пузі великої акули. На щастя, вона любить плітки більше, аніж дихати. 
  
   Ми підходили до різних людей, чиї обличчя заховані за масками, Кайл швидко вітався з ними і рушав далі. Я лише цокала за ним підборами, як собачка, якій дали команду «поруч». 
— Нас помітили Мореллі. Маємо влаштувати їм шоу, — каже Кайл, ведучи мене за руку через всю залу до великої арки. 
— І що ти пропонуєш? Затанцювати на столі із закусками? — від швидких кроків мої груди підстрибують. 
   Він не коментує цю репліку, лише міцніше стискає мою долоню. 
   Ми заходимо в невелику, слабко освітлену нішу, всередині якої стоїть розкішний бордовий диван на тонких ніжках. 
— Поцілуй мене, — каже Кайл, стаючи переді мною. 
— Що? — вибухаю. — Я на таке не погоджувалася! 
— Мені й не потрібен твій дозвіл просто зараз. Але я надаю перевагу почути згоду, перш, ніж торкнутися жінки. — він робить крок, наші тіла от-от торкнуться. — Все в рамках цієї справи. 
— Щось я вже сумніваюся, що моє життя так багато вартує, — випалюю просто йому в обличчя. 
— Дієго спостерігає за нами прямо зараз. Він думає, що дуже вправний шпигун. Не хочу його розчаровувати, — шепоче, дуже близько до моїх губ. - Так що? 
— Гаразд, — видихаю. —  Але це вперше та востаннє.
   Велика долоня лягає на мою потилицю, закидаючи голову назад. Перш ніж його губи торкаються моїх, я відчуваю такий знайомий аромат вишні. Тепле дихання лоскоче вуста, я затамовую подих в очікуванні. Він не робить більше нічого! 
— Цього буде достатньо? — шепочу в його привідкритий рот. 
— Ні, не думаю. Вже занадто пильно він дивиться. 
   В наступну секунду ніжний, наче крило метелика, доторк падає на мої вуста. Я ойкаю від несподівано приємного відчуття. Я цілую його, як безтактні бабусі цілують онуків, вітаючи з Різдвом. Він починає тихо хихотіти прямо в мій рот. 
— Що? — обурююся я. 
— Хочеш зробити щось добре — зроби це сам. 
   Вільною рукою він охоплює мою талію і втискає в себе так сильно, що я відчуваю рельєф його тіла. Вимогливі губи змушують мої розкритися, впускаючи його глибше. Думки закручуються, та стрімким вихором покидають голову, лишаючи лише одну-єдину, що гепає всередині, в такт з серцем: «Як же добре він відчувається на моїх вустах». Помічаю, що охопила його плечі, та самостійно направляюсь стегнами ближче. Він задоволено хмикає і проводить язиком, поглиблюючи поцілунок. Я піддаюсь, дозволяю дослідити свій рот. Зубами він стискає нижню губу, тягнучи до себе, в наступну секунду ніжно посмоктуючи її. Наче спраглий не може напитися водою, так я не можу наснитися ним. 
Це так неправильно, і так до біса ідеально! Все, що знаходиться нижче лінії талії — розтануло та потекло, змило всі думки про недоречність цієї пристрасті, що спалахнула в моєму животі. Ніколи не подумала б, що я так завзято цілуватиму чоловіка, що в прямому сенсі цього слова, викрав та утримував мене в неволі. Якесь шаленство! Кайл дихає важко та глибоко, але тримається рівно, заодно не даючи мені впасти, адже якби не його тіло, як велика опора з чистих м’язів, я би вже розпласталася на підлозі. 
Рука чоловіка опускається нижче по хребту, і він міцно стискає обидві мої сідниці. З мене вилітає мимовільний стогін. Як тільки я хочу повести своїм язиком по його губах, та ще більше втиснутися в нього, він різко відсторонюється. 
   Так і лишаюсь стояти, з напіввідкритим ротом, та тілом, що прагне цього чоловіка.  
— Обов’язково було робити це по-справжньому? — я хочу показати обурення, але це більше схоже на розчарування.
— Немає гіршого видовища, аніж фальшивий поцілунок, Бетані, — він знову заправляє пасмо мого волосся за вухо, наче це його ритуал. 
— Все? Ми можемо йти? Виставу закінчено? 
— Так, ходімо, — від провів язиком по місцю з’єднання своїх губ, смакуючи.