Читати книгу - "Врятуй себе, Mary Uanni"

Сояна різко опустила очі вниз.
— Припини це. Нас дивляться.
— Саме тому я й не припиняю, — зухвало посміхнувся Кайро.

Під столом вона наступила йому на ногу. Його очі округлилися, але він мовчки терпів.
— От бачиш, яка ніжна любов, — саркастично прошепотіла вона.

— Досить грати в закоханих, — мовив Імлір, повертаючись до них. — У нас війна. І у нас… немає Абеля.

Кайро став серйозним, відпустивши Соянину руку.
— Якщо він живий, я зможу його знайти. У мене… є сліди. Усе ще. Сліди, які ведуть через гірський перевал Лор. Але це небезпечно. Його могли сховати не люди.

— Хто ж тоді? — запитала Трояш, нахилившись уперед.
— Ті, кого називають… порожні. Тіні без імен. Колишні хранителі магії.

Тиша зависла над столом. Імлір першим її розірвав.

— Якщо туди йти — ми йдемо всі. Разом.

— Разом? — здивувалась Сояна. — Ви впевнені?

Трояш зітхнула й поглянула на Імліра.

— А якщо Імлір раптом заблукає, я його знайду.

— Якщо ти мене знайдеш — я вдам, що не я, — відповів він з кам’яним обличчям.

— Нічого, — прошепотіла вона тихенько, щоб почув лише він. — Я впізнаю тебе навіть в іншому житті.

Імлір вперше трохи опустив погляд. І не відповів.

Сояна і Кайро мовчки спостерігали. Потім Кайро обережно схилився до Сояни.

— І вони кажуть, що ми — пара. Але тут, здається, інший роман тліє.

Сояна пирснула, ледь стримуючи сміх.
— Помовч, коханий. І візьми вже ту мапу, поки я її не встромила тобі в спину.

— Ласкава, як завжди. Саме тому я тебе кохаю.

— Граєш надто добре.
— А якщо я не граю? — Кайро подивився на неї довше, ніж дозволяло «вдавання».

Сояна знітилась і швидко перевела погляд.