Читати книгу - "Молот Чудовиськ, Богдан Мостіпан"

— Як думаєте, гарпій там багато буде? — вставив своє слово Бруддо.

— Можливо... Але не бійся, ми їх усіх поборемо.

— А що ти про них знаєш?

— Я знаю про гарпіїв досить багато... Їх приваблює вигляд срібла — будь то звичайні ложки або золото. Зазвичай вони будують гнізда поблизу і зносять туди всі знайдені срібні або позолочені дрібнички.

— Цікаво...

— Ти ще забув сказати, що у них довгі кігті, — втрутився Кліффорд, — і що вони здатні розірвати ними цілого кабана або ведмедя.

— Усі монстри небезпечні, Кліфф... І тим не менше, нам доводиться їх вбивати. Зрозуміло, що ніхто з нас не уявляв гарпій миловидними звірятами з пухнастими лапами...

— Іди ти... Щодо решти — думаю, вам буде корисно знати, — сказав Кліффорд. — У повітрі ці тварюки дуже сильні, тож прикривайте один одному тил. Ми не дарма взяли з собою арбалети — користуйтеся ними. І не забувайте про бомби.

— Добре, Кліффорд! — покірно відгукнувся Фоллар.

Бетфорд косо подивився на Кліффорда, але промовчав. Потім мисливці продовжили шлях.

— Так, ось ми і на місці...

— Далеко до печери?

— Не дуже... Слідуйте за мною. Дворянин позначив це місце на карті.

— Далі підемо пішки...

Мисливці почали підніматися вгору по схилу.

— Тримайте мечі напоготові, — промовив Кліфорд, — і не дрімайте.

— Так точно! — хором відповіли Фоллар і Бруддо.

Бетфорд дістав з-за спини металевий арбалет і зарядив його сковуючим болтом.

— Поки все тихо...

— Все може змінитися в будь-який момент...

— А ось і печера. Що далі?

— Для початку треба перевірити, чи немає тут гнізд поблизу... Головне — не опускайте зброю.

— Зрозумів! — кивнув Бруддо.

Мисливці розкинулися вздовж рівнини біля печери. Через кілька хвилин пошуків вони нічого не виявили, але раптом з глибин печери долинув рик.

— Чули? Схоже, всі тварюки засіли всередині... — промовив Бруддо.

— Діставайте арбалети... Я залишуся з мечем.

— Навіщо? — нахмурився Бетфорд.

— Буду відбиватися від них, коли підберуться занадто близько.

— Як знаєш...

Мисливці дістали арбалети, зарядили їх сковуючими болтами і рушили в бік печери.

— Звук доносився звідти... — сказав Бруддо.

— Добре, ходімо.

Не встигли вони увійти в потрібний прохід, як рух мисливців перервали гарпії. Їх було всього кілька, але, побачивши людей, вони відразу кинулися в атаку.

— Матір... Діставайте арбалети і готуйтеся стріляти за моєю командою! — вигукнув Кліффорд.

Всі мисливці одночасно прицілилися. Кліффорд вичекав момент і скомандував:

— Вогонь!

Болти з арбалетів полетіли в бік гарпій, зачепивши двох. Ті впали на підлогу і, під дією болтів, що сковували їх, не могли поворухнутися. Решта продовжили атаку.

Одна з гарпій кинулася на мисливців, але Кліфорд зреагував миттєво — відрубав їй голову на льоту. Остання, усвідомивши, що може померти, спробувала полетіти, але Бетфорд перехопив її. Він миттєво зарядив арбалет і вистрілив. Гарпія впала на землю, судорожно сіпнулася і затихла.

— Ух, здається, все...

— Не розслабляйся... Можуть навалитися ще.

— Перепочиньте трохи, і підемо далі.

— Дивні, матір їх, тварюки... — пробурмотів Бруддо. — Одна встигла мене зачепити.

— Йти можеш?

— Так...

— Рана глибока?

— Схоже, ні... Правда, трохи пече, але думаю, пройде.

— У всякому разі, робити привал поки рано. Треба йти далі.

Мисливці рушили до проходу ліворуч. Увійшовши туди, вони побачили нависаючі зверху сталагміти.

Раптом повітря прорізав пронизливий звук, і у всіх мисливців задзвеніло у вухах...

— Прикрийте вуха! — прокричав Бетфорд.

Мисливці закрили вуха і стали чекати закінчення крику.

— Це той крик, який я чув перед входом сюди...

— Може, вони так співають? — промовив Фоллар.

— Чудовий спів... Аж кров з вух тече...

У цей момент мисливцям з'явилася дивна гарпія, відмінна від інших, пофарбована в червоно-білий колір. Судячи з усього, вона була королевою інших гарпій.

— Хлопці!

— Обережно! Тут гарпія!

— Вона не схожа на інших... — промовив Бруддо.

— Так чи інакше, вона зараз здохне... Заряджайте арбалети! — вигукнув Бетфорд.

Мисливці пустили арбалетні стріли в хід, проте королева вдало ухилилася від них. Прикрившись своїми крилами, вона кинулася в атаку. Вона була настільки швидка, що запросто поранила Бруддо в живіт. Той дивом вцілів, проте впав на землю і решту битви пролежав там.

— Мати! Оце ривок!

— До чого ж швидка скотина... — промовив Бетфорд. — Реніфат, прикривай Бруддо! Решта бути напоготові!

— Може, спробуємо бомби? — промовив Кліффорд.

— Чому б ні... Діставай!

Кліффорд різко дістав з підсумка бомбу, що сковує, і в той момент, коли королева вирішила повторити свій ривок, він влучно закинув бомбу в неї. Але та лише ненадовго послабила її — на щастя гарпії, її крила були здатні витримати багато.

— Бомба не подіяла! — вигукнув Фоллар.

— Та ти що?! — вигукнув Бетфорд.

— Її головна перевага — це крила... — вигукнув Кліфорд. — Треба змусити її відкритися!

— Ти думаєш? — ненадовго завагався Бетфорд. — Добре... І як же?

— Я заманю її! Ти діставай сліпучу бомбу... І цілься прямо в неї!

У той момент все відбувалося дуже швидко. Бетфорд різко відкрив підсумок, вихопив звідти сліпучу бомбу і приготувався кинути її в королеву. У цей самий момент королева вже летіла галопом на Кліффорда. Однак він зумів стримати її натиск своїм мечем. Дуже скоро після цього в Гріссейській печері почався справжній кошмар...

— Закрийте очі! — вигукнув Бетфорд.

Потім він кинув бомбу прямо в обличчя гарпії. Та впала на підлогу і на якийсь час завмерла. Тоді Кліфорд зробив різкий ривок і встромив свій довгий меч прямо в живіт королеви гарпій. Та наостанок видала лише пронизливий крик, який не тільки оглушив мисливців, але ще й скликав до себе гарпій з усієї печери, а може, і з околиць!