Читати книгу - "Молот Чудовиськ, Богдан Мостіпан"

— Ох, ось це вереск... — промовив Фоллар.

— Все гаразд? — промовив Бетфорд.

— Начебто... — промовив Реніфат. — Але Бруддо щось нездоровий.

Бетфорд різко підбіг до Бруддо, нахилився і почав перевіряти, чи все з ним гаразд.

— Ти в порядку, приятелю? Чорт забирай, у нього лоб горить...

— І що робити? — промовив Фоллар. — Тут поблизу немає лікаря!

— Гей, Бруддо, прокинься, чорт забирай! Нам треба йти! — Бетфорд почав намацувати його пульс. — Ох, справи погані, друже... — тихо промовив він. — Він не дихає!

— Як це не дихає?! — вигукнув Фоллар.

— Нам треба звалювати звідси, — промовив Кліффорд. — Інакше всі підемо на поживу гарпіям... Залиш хлопця, його вже не врятувати.

— Ні, мать твою, ні... Тільки не так.

Кліфорд підійшов ближче до проходу і став виглядати звідти гарпій. Реніфат в цей час був разом з ним.

— Може, його ще якось вдасться привести до тями?! — замислився Фоллар.

Бетфорд подивився на Бруддо, потім різко підняв його плащ і розглянув там рану, отриману від гарпії в бою трохи раніше.

— Погань паршива! — вигукнув Бетфорд. — Це отрута… Ця сволота його отруїла!

Тоді він ще раз як слід придивився до Бруддо.

— Пробач, друже... Це моя вина...

Бетфорд встав, потім зняв капелюх і, через пару секунд, промовив:

— Ходімо.

— Вже пізно, мать твою! — вигукнув Кліффорд. — Гарпії на підході!

— Що будемо робити?! — промовив Реніфат.

— А ти як думаєш? — промовив Бетфорд. — Драпати! Здається, з того боку є вихід… Підемо через нього. Біжимо!

У цей момент в печеру з блискучими сталагмітами влетіла ціла зграя гарпій. Вони мало не заполонили собою всю печеру. Сам Бруддо, вірніше вже його труп, залишився лежати в печері. В інший час гарпії неодмінно звернули б на нього увагу, але цього разу було інакше — вони втратили свою королеву. А тому сильно розгнівалися.

Мисливці вибігли з печери через інший вхід. Вийшовши з неї, вони стали стояти напоготові, готуючись зустріти гарпій.

— Вони скоро будуть тут!

— Ми не зможемо втекти... — промовив Реніфат. — Що будемо робити?!

— Не панікувати! Спробуємо відбитися, скільки б їх там не було... Якщо справа зайде занадто далеко — стрибайте в обрив.

— Мужайтеся, хлопці! — вигукнув Кліффорд. — Зараз або ніколи!

Всі мисливці дістали свої мечі, наклали на них олію і стали чекати гостей. Ті не змусили себе довго чекати. Вже через хвилину через прохід в печеру вилетіло кілька гарпій, а слідом за ними ще десяток.

Мисливці не стали видавати криків або тікати в різні боки — вони розуміли, що, найімовірніше, не виберуться з цієї битви живими. Кинувши на гарпій пронизливий погляд, вони почали атакувати.

Першим в атаку кинувся Кліфорд — своєю потужною атакою він розчленував кілька гарпій. Реніфат підбіг до нього, щоб допомогти. Той лише глянув на нього і почав атакувати гарпій далі.

Бетфорд у цей час вирішив змайструвати бомбу з радіусом небаченого масштабу — на випадок, якщо вони все-таки програють цю битву.

— Гей, Фоллар!

— Так, командир?! — промовив Фоллар.

— У мене є одна ідея! Прикрий мене!

— Так точно!

— Що ти збираєшся зробити, Бетфорд?! — крикнув Кліффорд.

— Невелика страховка, на випадок якщо все піде в дупу...

— Йоб. Звідки ж вони всі беруться?! — вигукнув Реніфат.

Реніфат і Кліффорд стояли пліч-о-пліч, відмахуючись від незліченних атак гарпій. Ті насідали як могли, але браві мисливці не здавалися, тримаючись щосили. Деяким гарпіям все ж вдавалося проскочити повз Кліффорда і Реніфата, але ті, що летіли в бік Бетфорда і Фоллара, довго не протрималися — Фоллар зустрічав їх мечем і безжально відправляв до праотців.

Бетфорд продовжував майструвати ланцюгову бомбу, яка своїм радіусом мала обрушити весь схил. Кількість гарпій була незліченною — не менше п'ятдесяти, якщо не більше.

— Ах! — крикнув Кліфорд, розмахуючи мечем.

— Схоже, більше не вилітають! — Якщо розберемося хоча б з половиною, буде більше шансів втекти!

— Я не зупинюся, поки не перерубаю цих крилатих тварюк до останньої...

Однак в один момент щось пішло не так. Гарпіям все ж вдалося пробитися через оборону Кліффорда і Реніфата — своїм натиском вони відтіснили їх ближче до обриву, а потім взяли в коло. Бетфорд і Фоллар в цей час спостерігали за тим, що відбувається.

— Щоб тебе... Їх же зараз прикінчать! — вигукнув Бетфорд.

— Що ми можемо зробити? — впевнено промовив Фоллар.

— У нас є тільки один шанс їм допомогти... Але якщо не вийде, вони помруть.

— Треба ризикнути!

Бетфорд підняв з землі коло з бомб, потім як слід замахнувся і почав кидати його ближче до гарпій, так, щоб вибух не зачепив Кліффорда і Реніфата. Ті в цей час були притиснуті гарпіями — крилаті тварюки дряпали їх мечі своїми довгими кігтями. Вони знаходилися зовсім поруч з обривом.

Нарешті, Бетфорд розрахував кидок.

— Не думав, що здохну, б'ючись пліч-о-пліч з тобою! — вигукнув Кліфорд.

— Це точно!

Бетфорд кинув бомби. Вони приземлилися, вибух струсонув схил, земля розкололася на дві частини, зачепивши всіх гарпій... а заодно і Кліффорда з Реніфатом. Потужна ударна хвиля відкинула їх, і вони покотилися вниз по схилу.

Коли дим розвіявся, серед обгорілих останків гарпій більше нікого не було.

— О ні... — відчайдушно промовив Бетфорд.

Фоллар був настільки вражений, що не зміг вимовити й слова.