Читати книгу - "Фаренго. Ч. 2. Гніздо"

Найга — молодша копія Чайдри — чекала на нього у ректорському кабінеті. Ланс уже відкрив рота, щоб висловити жінці співчуття, але ректор його випередив:

— Це генерал Ланс Маккосліб, керівник вашої мами.

— Я знаю, хто він, — Найга зупинила Ланса, який хотів підійти до неї, повним ненависті поглядом.

— Ну, ви тут поспілкуйтесь, а я пізніше зайду, — вимучив криву посмішку ректор і щез за вхідною мембраною.

— Ваша мати загинула як справжній воїн, — сказав Ланс, не звертаючи уваги на дивну поведінку жінки. — Старший штаб-офіцер Чайдра Палангус виконала свій обов’язок із честю. Вам, Найго, буде призначена довічна пенсія у сумі, що становитиме чверть від чинного табельного окладу полковника Охоронних сил колонії.

— Ви — демон смерті, Маккослібе, — в голосі Найги дзвеніла шабельна криця. — Спочатку через вас і через ту вашу баронесу загинув Джилі, а тепер і мама. За що ви вбиваєте нашу родину?

— Джилі? — перепитав ошелешений Ланс. — Ви маєте на увазі колишнього коменданта бази Гардік Джиліна Атлопатека?

— Він був патроном нашої сім’ї і батьком мого сина, — Найга не відривала погляду від ненависного обличчя. — Його на Кідронії зжерла чужа тварюка, а ваша Вей вижила. Тепер маму зжерла поліпода, а на вас чомусь не попало навіть краплі її отрути.

— Я не маю жодного стосунку до смерті коменданта, — запевнив Ланс наїжачену дівчину. — Він полював на велетенського ксеноморфа і був свідомий того, наскільки це небезпечно.

— А суддю Ферфакса не ви довели до божевільні?

— Суддя також був другом родини Палангус?

— Так! — Найга схопилась із крісла й на мить Лансу здалось, що молода жінка кинеться на нього. — Був! А його доньки були моїми подругами! Одну з них вбили за наказом коханки вашої Вей, а другу кинули до ізолятора і піддали тортурам вже за вашим наказом. А мене, як їхню подружку і цивільну дружину Джилі, вивели за штат Другого флоту. Викинули, як непотріб!

— Мене теж відправили у відставку.

— Вас відправили у відставку, тому що Фатіма Ферфакс нічого вам не сказала! І не скаже! Й ви ще прийшли висловлювати мені співчуття!?

— А з чого це ви взяли, громадянко Палангус, що моя дружина була коханкою Ліди Унно?

— Ви ще скажіть, що я за наклеп відповідатиму за законом! — істерика на очах заволодівала Найгою. — Чого ж ви не кажете? Посадіть мне в ізолятор, до Фатіми, або віддайте на вечерю ксеноморфам. Це ж, здається, ваша спеціалізація?

— Я виконав свою місію, прощавайте, — сказав Ланс і вийшов з ректорського кабінету.

— Поспілкувались? — підбіг до нього ректор.

— Так, дякую вам за надання захищеного приміщення.

— Бідна дівчина. З такої знаної родини, а життя не склалось… Вона, сір, прийшла до нас із Флоту. Там дослужилась до капітан-лейтенанта. Має нагороди. А у нас викладає основи космоаналітики.

— Ви нею задоволені?

— Звісно, вона чудовий спеціаліст. Користується великим авторитетом серед наших курсантів. А ще вона майстер бойових мистецтв і чемпіонка Астера з класичного кунгфу.

«Вай-цу! Сьогодні я двічі був за півметра від смерті, — подумав Ланс. — Напевно, якась вища сила береже мене. Цікаво, для якої такої місії».

За кілька годин після зустрічі з Найгою Палангус Маккосліб взяв участь у нараді в Надзвичайного міністра. Генрали Охоронних сил, яких зібрав у своєму кабінеті лорд Наварін, звітували про поточну ситуацію. Картина вимальовувалась загрозлива. Практично на всій північній півкулі невпинно зростала активність небезпечних ксеноморфів. Неозорими рівнинами Хадса крокували на південь зграї адельм. Отруйні поліподи все частіше нападали на людей у містах, де, здавалось, задіяні всі мислимі заходи безпеки. В одному із столичних парків пара підземних багатоніжок Armade nematascrabis вбила півтора десятка відпочивальників. У місті Сентраді ківсяки вночі атакували цілий спальний район, що призвело до сотні жертв. Менш резонансних атак поліпод рахували на тисячі. Навіть океанська фауна повстала проти людей. Два десятки яхт зазнали нападів спрутів-мутантів. Поліцейські координатори доповідали, що ресурсів Охоронних сил ледь стає на стримування ксеноформ, а для експедицій до підземних гніздилищ потрібні додаткові «командос» і бойові кіборги.

— Ситуація стає критичною, — констатував Наварін. — Ми вже не здатні приховувати від населення масштаби проблеми. Серед колоністів ширяться чутки про те, що ксеноморфів направляють на міста телепати з якоїсь таємної секти. Двох колекціонерів, які мали домашні зоопарки, вбили сусіди. В малих містечках закривають школи і розважальні заклади. З поселення «Золота нива» після нападу адельм повтікали всі мешканці. Ще трохи — і почнеться паніка. Наш новий керівник Кризової служби Ланс Маккосліб щойно повернувся з інспекційного обльоту північних рівнин. Можливо, він щось нам порадить. Прошу вас до слова, генерал-полковник.

— Панове офіцери, — Маккосліб, за традицією Джи Тау, підвівся для доповіді. Його новісінький мундир авреліанського генерала, прикрашений важким гроном імперських орденів, викликав веселе перемигування у присутніх. — Я пропоную змінити принцип боротьби з ксеноморфами. Перейти від тактики придушення окремих вогнищ до фронтального контрнаступу.

— Й чим наступати будемо? Фермерськими комбайнами? — буркнув командуючий авіацією Охоронних сил.

— По-перше, — Ланс проігнорував репліку, — необхідно провести негайну мобілізацію резервістів…

— Оце вже точно викличе паніку, — докинув начальник столичної поліції.

— Я прошу не переривати доповідача, — зауважив міністр.

— …По-друге, розконсервувати тих бойових кіборгів, які ще лишились на військових базах. Мені відомо, що після передислокації Одинадцятого флоту на їхніх базах залишилось до тридцяти тисяч «павуків» застарілих модифікацій. Для боротьби з адельмами і ківсяками нам не треба надсучасних роботів-термінаторів на сьомій платформі. З ними дадуть собі раду «павуки» на платформах Мк4 і Мк5. Навіть третю модифікацію можна задіяти. Нехай уряд домовиться з Флотом. Варто також звернутись по допомогу до місцевих координаторів Служби Запобігання. Мені невідомо, скільки в них є «павуків», але за дві сотні років на їхніх базах і складах також мало б накопичитись немало незадіяної техніки. По-третє, супутники показують, що в кублах кратера Мефістофель доростають до імаго і готуються до походу на південь стотисячні армії адельм…

— Стотисячні? — перепитав начальник поліції Астера.

— Генерал Маккосліб має рацію, — кивнув керівник дослідницького управління Охоронних сил. — їх там сотні тисяч, а може, й мільйони.

— …пропоную завдати тактичні ядерні удари по двох найбільших гніздилищах, які у нас мають індекси «a-чотири» і «а-шістнадцять». Бажано було б також отримати через імперського представника леді Ашелін не лише санкцію імператора на ядерний удар, але й дозвіл на використання