Читати книгу - "Атарінья"

сталося б лихо – сутичка з Нолофінве та його Ельдар, страхітливі жертви Крижаного

Походу, в яких всі б звинуватили Перший Дім, братовбивча війна – поміж самими

Нолдор… Ні, початок бід Нолдор від того, що Великий Феанаро не зміг пожертвувати

творінням рук своїх, а отже своїми життям і душею задля порятунку Лауреліни та

Тельперіону.

Я оповів про це Келебрімбору, тоді… І онук Феанаро, найталановитіший в родині, взявся зробити неможливе – сотворити артефакт, здатний змусити час потекти назад.

Ми, Нолдор, звикли вкладати Силу в красиву оболонку… Келебрімбор творив персні, в яких мало бути втиснено силу Стихій… Нар’я – Сила Вогню, Ненья – Сила Води, Вілья – Сила Повітря… Мусив ще бути четвертий – Сила Арди.

Ясна річ, що Келебрімбору не одразу вдалося сотворити таке диво. Він виробив аж

шістнадцять кілець, аж доки домігся досконалості. Однак, ні Артаніс, ні Ерейніон, ні я

не знали спершу, що біля нього знаходиться певна істота, котра видавала себе за Мая

з Валінору. Тварь настільки була впевнена у собі, що навіть назвалася Аннатаром –

майже своїм справжнім ім’ям…

- Артано! – вирвалось у Нерданель, - О, мій бідолашний онук!

- Саурон взявся допомагати Келебрімбору порадами, і замешкав в його палаці Бар-і-Мірдайн граду Ост-ін-Еділь, що в Ерегіоні. Він добре все розрахував, не врахував

лише одного – Келебрімбор зовсім не вважав Маяр з Валінору чимось вищим за себе.

Він не забув Війни Гніву, і загибелі обох вуїв. Келебрімбор тужив за Майтімо, котрий

часто заміняв йому непутящого батька – пробачте, аmme Нерданель. Перші поради

щодо цього артефакту Келебрімборові давав саме Майтімо – там, на Амон-Еребі, витискуючи пам’ять, згадуючи всі уроки Великого Феанаро. Вони могли не виходити

з кузні по кілька діб – ми носили туди їм поїсти, я та Ельрос… Тому Келебрімбор

слухав поради заморського гостя, але прислухався до них нечасто.

Однак, Саурон, принаймні, мав змогу спостерігати за подіями в Бар-і- Мірдайн… Я

бачив його там, коли навідував родича, я не здогадався… Не здогадалась і Артаніс, хоча Нервен таки запідозрила в лихих намірах незваного покровителя свого

племінника. Келебрімбора вивезли з Валінору дитям, однак, Артаніс знала майже всіх

Маяр Благословенної Землі, і не пам’ятала Аннатара. Саме вона змусила тварь

насторожитись – якраз тоді Чорний Мая за розрахунками Келебрімбора, які мій

необережний родич особливо не приховував, намагався зробити четвертого Персня –

Силу Землі.

Сила Землі є непереможною стихією… Вони править іншими трьома. Однак, вона не

далася до рук тварі, котра була серед її руйнівників одвіку. Саурон втиснув у Велике

Кільце власний дух Напівбога, дав туди його стільки, що сам став майже смертним.

Він налаштував Кільце на бриніння решти артефактів, він замкнув ланцюг, однак

Велике Кільце тягло силу не з Землі, а з нього самого.

Тоді тварь нарешті скинула личину і рушила війною на Ерегіон… Келебрімбор відчув

неладне ще коли Аннатар раптово щез, щоб доробити артефакт на самоті, потім

відчув силу Великого Кільця, і зрозумів, що потрапив у біду. Він заховав свої перші

54

спроби – оті шістнадцять кілець – якнайдалі, а три Персні Стихій відправив під

надійний, як йому здавалось, захист.

Так Нар’я потрапив до князя Фалатрим Кірдана, котрий вже збудував на новому

морському березі град Сірі Гавані, Вілья – до князя Ерейніона Гіл-Галада, сина

Фіндекано, а Ненья – до Артаніс.

Артаніс витягла руку, і підняла її, щоб всі уздріли гострий блиск адаманту.

- Подальше є відомим, - продовжив Ельронд, - Ерегіон впав… Я з порятунком

спізнився, знову спізнився, о, це прокляття Нолдор… Келебрімбора катували перед

очима Саурона, вимагаючи Персні Сили… Я не знаю, чи сам він видав криївки, чи

зламався хтось з його воїнів-митців, чи може Саурон вжив того чим він славився –

тиску на дух, не на тіло… Скажімо, змусив Келебрімбора спостерігати за муками

близьких йому осіб… Його воїнів, можливо – полонених дів, чи жон… В усякому

разі, шістнадцять перснів потрапило тварі до рук.

Однак, Саурон чудово розумів, що це лише перші проби… Вони теж мали міць, авжеж, таку міць, що, під впливом Великого Кільця, пожерли душі дев’ятьох Людей і

довели до погибелі сімох Гномів.

Тварь прорахувалася в одному – вона не могла вже існувати в матеріальному тілі без

Великого Кільця. Тому Ісільдуру, нащадку мого Ельроса і вдалося розвоплотити

Саурона у Війні Останнього Союзу.

В тій же битві загинув