Читати книгу - "Арон, Олекса Мун (Alexa Moon)"

— Я, як уважний старший брат, не проігнорував твої слова і поставив своїх людей слідкувати за Флоровим та Ароном. Я дізнався багато цікавого, але на поверхні виявився твій зв'язок з Ароном. Як таке могло статися, чи не поділишся?

— Я… я не розумію, про що ти говориш… не знаю, що наплели твої люди, але це все брехня… Тобі варто ліпше обирати людей в охорону.

— Валерію, — поблажливий тон і крива усмішка вбивають мене остаточно. — Давай, опустимо всі ці виправдання та почнемо з головного. Я не маю права втручатися у твоє особисте життя, але зв'язок з моїм братом краще припинити.

Я втратила здатність говорити. Мені дуже важко йому брехати. Мені соромно й хочеться провалитися крізь землю, все тільки б не бути при цій розмові. Почуваюся якоюсь школяркою, яку звітує тато за те, що вона зустрічається з поганим хлопцем. З якимсь наркоманом із поганої компанії.

Я не можу заперечити, не можу виправдатися, не можу розлютитися... єдине, що я можу — це піднятися та піти звідси.

Розбиратися чому мені не варто мати тісний зв’язок з Ароном, я не збираюся. Це й так зрозуміло. Ми різні. У нас різні шляхи. Наш секс був помилкою, але визнати це в обличчя Янісу не вистачає сміливості та сил.

Тому я мовчки підводжусь та йду. Нехай думає, що хоче. Не засуджуватиму його якщо він погано про мене подумає. Я сама про себе не високої думки. Повестися на спокусу хлопчика, могла тільки найвідчайдушніша жінка.

Чорт… як усе переплуталося… Який він до біса хлопчик?! Він дорослий чоловік, який знає, чого хоче від життя. Його максималізм випарується, а в усьому іншому він ні чим не поступається Янісу.

— А знаєш що? — різко падаю на місце і в мене починає крутитися голова. — Немає жодного пояснення чому я переспала з Ароном. І неодноразово, до речі. Можеш мене ненавидіти, я витримаю це.

— Він партія не для тебе, Леро, — обриває мене чоловік. — Ви надто різні. І краще припинити ваші зустрічі, доки не сталося лихо.

— Яке може статися лихо?

 Дивлюся на нього, але друг не поспішає відповідати на моє запитання. Він щось приховує, але в цей момент мені глибоко начхати що.

Не дочекавшись відповіді, я йду. У мені вирує безліч емоцій, половині з яких не можу підібрати причину.

Зачинившись у своєму авто я ще деякий час дивлюся, як на лобовому склі з'являються краплі води й стікають нерівними струмками донизу. Листопадовий мерзенний дощ зараз ідеально підходить для мого нинішнього стану.

Мене нудить. Болить голова. Мене дратують навколишні запахи… та ще і Яніс зі своїми претензіями. Може, він і за мною стежить?

Я вирішую залишок дня провести вдома. Пишу Веті повідомлення, що вона сьогодні за головну та вирулюю у бік будинку. Але перед цим потрібно заїхати в аптеку і купити щось від головного болю.

Заїхавши в найближчу аптеку і виклавши фармацевту свої симптоми, дивуюся, коли дівчина простягає мені тест на вагітність.

— Я не вагітна!

— Ви впевнені? Тому що ваш стан та описані симптоми дуже нагадують вагітність.

Вона знущається з мене?

— Я не вагітна! Я приймаю…

Слова далі не йдуть, а перед очима яскравими спалахами відтворюються сцени, де ми з Ароном займаємося незахищеним сексом.

Не може бути…

Мовчки кинувши гроші та забравши рожеву коробку, я залишаю аптеку.

Не може бути…

З цими думками я стою через пів години у ванній і витріщаюсь то на інструкцію, то на своє бліде відображення в дзеркальній поверхні.

Від цього безглуздого споглядання мене відволікає звук дзвінка. Я хапаюся за це як за рятувальну ниточку і, залишивши все як є, виходжу з ванної.

Потопаючи у власних думках, по дурості забуваю глянути в вічко. А коли відчиняю двері, здригаюся від жаху.

Переді мною стоїть зблідлий Арон. На його лобі піт, а права рука затискає закривавлене ліве плече.

— Я ввійду? — ледве чутно вимовляє він і, не чекаючи відповіді, ввалюється в мою квартиру.

— О, Боже! Що з тобою?

— Шалена куля, — недобре посміхнувшись, він тулиться до стіни та, залишивши на ній кривавий слід, з'їжджає на підлогу.