Читати книгу - "Бурштиновий Меч 3, Ян Фей"

.

Це моє задоволення. Інкірста закашлявся з кривою посмішкою. Брандо анітрохи не стримувався. Незважаючи на те, що він був нежиттю, він все одно був досить сильно поранений.

Він знову подивився на Хуан Хо і запитав: Вона використовувала фехтування пустельного вітру?

.

Брандо кивнув і без вагань сказав: Так, це та людина, яку шукає Примарна колісниця.

Але в інформації йшлося про те, що у неї є охоронець. Де той охоронець?

Він вирушив до порту. Гадаю, лорд Розалін затримав усі кораблі в порту Розаліна. Пан Лю хоче поїхати в порт, щоб підтвердити це. Зараз це здається найбільш ймовірним. Де утримують моряків?

���

Інкірста мовчки подивилася на нього. Вони мають бути в місті. Вони нікому не потрібні. Лорд Розалін просто прогнав їх з корабля. Щодо того, чи розмістила Примарна Колісниця серед них шпигунів

.

Він знизав плечима.

.

З розумними людьми було легко спілкуватися. Цією людиною справді був Чорний Лорд Інкірста з його попереднього життя. Брандо подивився на нього і раптом загорівся складною думкою.

Якщо я вб’ю його тут, це може врятувати мене від багатьох неприємностей у майбутньому.

Пане граф, ви, здається, дуже боїтеся мене. Інкірста багато чого побачив у його очах і сказав:

Я боюся Чорної троянди Браманто. Є хтось, хто може змусити його яскраво цвісти в темряві, спокійно сказав Брандо. Якщо ця людина прямо переді мною, як ви думаєте, що я маю робити?

.

Я не очікувала, що Господь буде такої високої думки про мене. Я не знаю, чи маю я відчувати честь чи страх

.

Інкірста знову гірко посміхнувся і похитав головою.

.

Брандо тільки мовчки подивився на нього. Він притиснув руку до Полум’яного Клинка, і в його серці ледь помітний був намір убити. Розум підказував йому, що він повинен негайно витягти меч, але в глибині душі він відчував, що це ім’я, яке залишило глибокий слід у війні між Еруїном і Мадарою, не повинно впасти в цьому місці.

У цьому обшарпаному маленькому заїжджому дворі, який знаходився на невідомій відстані від Еруїна.

Я дам тобі ще один шанс, – раптом сказав Брандо. Якщо леді Марта не вважає, що ви повинні помирати в цьому безіменному місці

Вогонь душі в очах Інджирсти загорівся. Господи, ти хочеш знати подробиці війни між нежиттю та чудовиськами в Пустелі Кісток, а також мотив нежиті вторгнутися в Еруїн?

.

Брандо пильно подивився на нього. Від вашої проникливості моє волосся, як завжди, стає дибки, Інкірста.

.

Скоро ці лицарі покличуть більше людей. Інкірста не відповів на запитання.

, ���

Не біда, вони мені не заважатимуть

.

Адені стояв біля стійки, яка була розділена навпіл.

.

Вона дивилася, як Брандо вивів нагору вродливого юнака в чорному плащі. Що робити? Чи варто наслідувати? Вона обернулася і запитала: Ви це чітко бачили? Чи справді ця людина тримає Священний Меч Ра?

Так виглядає

.

Але і це не схоже на це.

.

Лицар говорив один за одним.

,

Замовкнути. Адені вже не мав жодної надії на цих людей. Вона дивилася, як маленька дівчинка мовчки пройшла повз них, вийняла з рукава шматок срібла і поклала його на прилавок. Потім вона забронювала кімнату для переляканого власника крамниці.

Здавалося, що раніше метушні не існувало, і, здається, їм було байдуже, чи викличуть охоронці, що втікали, більше людей.

. -

Адені теж було байдуже. Вона з болісним виразом обличчя подивилася на срібний злиток у формі фенікса на прилавку. Вона поворушила ротом і хотіла запитати крамаря, чи знає він, скільки це грошей.

Але Хуан Хо вже розвернувся, розділив натовп і пішов за Брендел сходами вгору, залишивши тільки задній огляд.

1220

Розділ 1220

Спостерігаючи за тим, як Фенікс Ху піднімається на другий поверх, Едні нарешті зважилася і обернулася.

Що я її компаньйон, бос.

Капітане, не будь таким, Квілл відтягнув її назад і прошепотів їй: Будь раціональним, ми повинні спочатку покинути це місце.

?.

Залишити? Жінка-лицар-капітан подивилася на срібні злитки на прилавку і запитала: Чому? Нам було нелегко знайти підказку.

.

Ельф похитав головою і прошепотів їй на вухо: Бо потім буде клопітно. Ми можемо повернутися вночі. Лорд Розалін закрив порт, вони не можуть вийти.

.

Гаразд, гаразд, я вас почув. Не обов’язково підходити так близько. Едні відчула, як палають її щоки, і відштовхнула його. Що ж робити далі? Вирішувати вам.

,

Квілл кивнув головою і тихим голосом сказав іншим: У цієї людини є меч Бога Сонця. Він повинен мати якесь відношення до пророцтва. І навіть якщо він не така людина, ми повинні знайти спосіб наблизитися до нього і отримати від нього підказки.

.

Лицар кивнув.

,

Очевидно, що вони довіряли останньому більше, ніж своєму віце-капітану.

Пане Касафф Хем, Дельфайн кашлянув і стурбовано запитав: Ви сказали, що серед цих джентльменів є іноземець?

.

Пообіднє сонце світило крізь дерева і сідало на тіло панночки. Її шкіра була настільки блідою, що була майже прозорою, немов порив вітру міг її здути. Вона була така ніжна, що серце тріпотіло.

.

Касафф не міг стерпіти, коли бачив її такою. Він швидко відповів: Це не джентльмени, міс Делфайн. Можливо, ви не знаєте, але вони паразити, лиходії, грабіжники та бандити. Боюся, що ті, хто з ними спілкується, не є хорошими людьми. Вони називають цю людину містером Брандо. Просто послухайте цю назву, вона така вульгарна і посередня. Очевидно, що це псевдонім.

В очах Дельфайна блиснув глибокий вогник, але він обдурив очі всім. Вона добре тримала свою гру і сказала: Можливо, ви маєте рацію, містере Касафф.

.

Касав відчував себе так, ніби випив ложку крижаної води в спекотний літній день. Все його тіло було легким, як пір’їнка, і він збирався продовжити розмову. Однак ватажок варти, що стояв поруч, нагадав йому, що він тут не для того, щоб догоджати дамі. Натомість у нього були й інші важливі справи.

Однак, як тільки він відкрив рота, він знову застряг. Він ніяково подивився на Дельфайна, а потім на Бобана. Лише кілька людей у Розаліні знали про співпрацю між Господом і Примарною колісницею. Він не знав, чи знає ця жінка про внутрішню історію.

.

Лорд Розалін на мить був приголомшений, перш ніж відреагувати. Він збирався щось сказати, але Дельфіна була дуже різка. Вона тихо кашлянула і відразу ж тихо відповіла: Господи, будь ласка, дозволь мені повернутися до моєї кімнати, щоб відпочити.

���