Книги Українською Мовою » 💙 Фантастика » Сім смертей Івлін Гардкасл 📚 - Українською

Читати книгу - "Сім смертей Івлін Гардкасл"

2 170
0
25.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Сім смертей Івлін Гардкасл" автора Стюарт Тертон. Жанр книги: 💙 Фантастика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 40 41 42 ... 120
Перейти на сторінку:
служанки прибирають все це, і мені стає цікаво, як тут було до того, як вони розпочали роботу.

Я намагаюся спитати їх, де знаходиться будинок Чарлі Карвера, але вони наче язик проковтнули, на будь-які мої питання лише хитають головами та втуплюють очі в підлогу.

Їхнє мовчання бісить.

Якщо чутка від Люсі Гарпер близька до реальності, Івлін, коли на неї напали, має бути разом зі своєю камеристкою десь неподалік від того будинку. Якщо я дізнаюсь, хто їй загрожує, можливо, зможу водночас і врятувати її, і втекти звідси; втім, я не маю жодної гадки, як мені допомогти ще й Анні. Щоб допомогти мені, вона відмовилася від власних планів, вірячи, що я маю план, який врятує нас обох. Наразі ця обіцянка здається мені пустою, а судячи з її стурбованого обличчя під час нашої розмови в сторожці, вона теж починає так вважати.

Мені залишається лише сподіватися на те, що мої майбутні носії набагато розумніші за минулих.

Подальше допитування служниць робить їх ще більш мовчазними, тому я змушений шукати допомоги. У кімнатах по обидва боки від вестибюля мертва тиша, будинок досі по коліна в минулій ночі; розуміючи, що іншого вибору немає, я обережно йду поміж битим склом і спускаюсь сходами в кухню.

Коридор до кухні брудніший, ніж я пам'ятаю, від торохтіння тарілок і запаху смажені мене нудить. Слуги, проходячи повз, поглядають на мене, але відвертаються, щойно я розкриваю рот, щоб поставити питання. Вони вочевидь вважають, що мені тут не місце, і так само очевидно, що вони не знають, як мене здихатися. Це їхня царина, ціла річка беззастережних розмов, хихотіння та пліток, що тече під будинком. Своєю присутністю я забруднив її.

Хвилювання в мені зростає, кров стукає у вухах. Я почуваюся стомленим і подертим, повітря наче зроблене з наждачного паперу.

— Я можу вам допомогти? — чую я голос позаду себе.

Ці слова наче зім'яли й кинули мені в спину.

Обернувшись, я бачу кухарку, пані Драдж, яка дивиться на мене, уперши в пишні боки дебелі руки. Крізь ці очі вона схожа на фігурку, зліплену з глини дитиною: маленька голова на потворному тілі, обличчя сформоване незграбними пальцями. Вона сувора, нема навіть сліду тієї жінки, що через дві години пригостить дворецького теплою булочкою.

— Я шукаю Івлін Гардкасл, — кажу я, витримуючи її сильний погляд. — Вона пішла гуляти в лісі з Меделін Обер, її камеристкою.

— А вам яке до цього діло?

Її тон такий різкий, що я мало не лякаюсь. Стиснувши кулаки, я намагаюся стримувати себе. Слуги, проносячись повз нас, озираються; їм кортить побачити виставу, але вони бояться акторів.

— Хтось хоче заподіяти їй зло, — кажу я крізь стиснуті зуби. — Якщо ви скажете мені, як пройти до старого будинку Чарлі Карвера, я зможу її попередити.

— То ось що ви робили вчора ввечері з Меделін? Попереджали її? Це тому її блуза була порвана, це тому вона плакала?

На її лобі пульсує вена, кожне її слово бринить образою. Вона робить крок уперед і тиче в такт словам пальцем мені в груди:

— Я знаю, що…

Розжарена до білого лють вибухає в мені й виривається назовні. Не думаючи, я б'ю кухарку по обличчю, штовхаю її від себе, насуваюся на неї, сповнений диявольської люті.

— Кажіть, куди вона пішла! — кричу я, бризкаючи слиною.

Стиснувши скривавлені губи, пані Драдж люто дивиться на мене.

Мої руки стискаються в кулаки.

«Іди геть.

Негайно йди геть».

Зібравши всю свою волю, я відвертаюся від пані Драдж і йду раптово принишклим коридором геть. Слуги відстрибують, звільняючи мені шлях, але моя лють не усвідомлює нічого, окрім самої себе.

Повернувши за ріг, я спираюся спиною на стіну й видихаю. Руки тремтять, туман у розумі розвіюється. Протягом тих кількох жахливих секунд я не мав над Дербі жодного контролю. Це його отрута текла з мого рота, його жовч пульсувала в моїх венах. Я досі відчуваю їх. Масло на моїй шкірі, голки в моїх кістках, жадання зробити щось жахливе. Що б сьогодні не траплялося, мені треба міцно тримати себе в руках, бо інакше ця істота знов зірветься з повідця та накоїть бозна-що.

І це найстрашніше.

Мої носії можуть чинити опір.

23

Багно просочує мої черевики, коли я поспішаю в морок дерев, відчай тягне мене наче за повідець. Після невдалої спроби дізнатися що-небудь на кухні я простую до лісу, сподіваючись, що зіткнуся з Івлін, якщо йтиму по одній з помічених стежок. Я розраховую, що там, де не впорався розрахунок, мені допоможе везіння. А навіть якщо й не допоможе, я хочу, щоб Дербі був якнайдалі від спокус Блекгіту.

Я не далеко відійшов, аж червоні прапорці виводять мене до потоку, де вода струмить навколо великого каменя. Розбита винна пляшка наполовину загрузла в багні, біля неї лежить цупке чорне пальто, з кишені якого викотився срібний компас Белла. Вийнявши його з бруду, я верчу його в долоні так само, як робив це того першого ранку; проводжу пальцями по ініціалах «С. Б.» — гравіруванні під кришкою. Ініціали Себастьяна Белла. Яким же дурнем я почувався, коли Деніел вказав мені на це. На землі розкидані кілька недопалків, з чого можна припустити, що Белл стояв тут досить довго, напевно, чекаючи когось. Певно, саме сюди він прийшов після того, як отримав записку під час вечері, але що могло витягти його о такій годині в дощ і холод, я не розумію. Обшук його скинутого пальта не дає нічого, в його кишенях пусто, якщо не рахувати самотній сріблястий ключ — певно, від його дорожньої скрині.

Не бажаючи витрачати на минулого носія надто багато часу, я кладу ключ і компас собі в кишеню й вирушаю шукати наступний прапорець, не забуваючи дивитися по сторонах, чи не крадеться до мене Лакей. Це ідеальне місце для його нападу.

Лише Богові відомо, як довго я йду, доки зрештою не натикаюся на руїни того, що колись мало бути будинком Чарлі Карвера. Вогонь спустошив його, поглинув більшу частину даху, залишив лише чотири почорнілі стіни. Коли я входжу всередину, під ногами хрустить мотлох, і сполохані цим кролики мчать до лісу, замурзані мокрою золою. Схожі на скелет залишки старого ліжка в куті, самотня

1 ... 40 41 42 ... 120
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Сім смертей Івлін Гардкасл», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Сім смертей Івлін Гардкасл"