Читати книгу - "Ліки без рецепту не продаються, Любава Волошин"

Майже всі іспити Аліна успішно склала. Залишились два останні предмети які викладав Кітер. Їх Аліна відтягнула на передостанній день сесії. Бажання зустрітись з професором після останніх подій у неї абсолютно не було. Але більше часу в запасі вона немала. Кабінет де Кітер проводи іспити, єдиний не міг похвалитись великою чергою,її однокурсники з військового напрямку вже здали іспит професору і щасливо роз'їхались на канікули. 

Вона мовчки стояла під дверима і не могла наважитись їх відчинити. Як себе тепер поводити поруч з ним вона не знала,лякала її і перспектива додаткових занять з професором в слідуючій половині навчання.

Набравши повні груди повітря, Аліна відчинила двері в кабінет у якому вже нещодавно гостювала.

-" А я вже думав,що ти вирішила пропустити мій іспит."- у своїй саркастичній манері сказав Кітер. 

Аліну не сильно здивувало,що професор зрозумів,що прийшла саме вона.

-" Ви ж знаєте,що це неможливо."- в його ж манері відповіла вона.

-" Злишся за скаргу?"

Професор підвівся з-за столу і повільно направився,до великої дерев'яної шафи. Відчинивши її, він вийняв фоліант і повільно повернувся до столу.

-" Куратор Вієті не сподобалось,що цим питанням займаєтесь ви. І професор Тімея теж вкурсі даної справи."- невдоволено випалила вона. Страх перед професором кудись зник.

-" Вієті - амбіційне стерво,яке хоче чужими руками загребсти собі хороше місце.- немов виплюнув професор. - Що стосується Тімеї,то я сам їй розповів. Не здивований,що вона поклала око на тебе,вона любить таких як ти."

-" Що ви маєте на увазі?"- не зрозуміла Аліна.

-" Тімея колекціонер. Їй сумно сидіти в бібліотеці і вона постійно знаходить собі нових знайомих. До речі в старою неабияка чуйка на таких як ти."

-" Яких таких?"- слова професора звучали як образа.

-"Невезучих. Тих,що постійно втрапляють в сутички,проблеми, незрозумілі ситуації. Любить ця стара перичниця потім слухати їх розповіді у тихих стінах бібліотеки."- усміхнувся Кітер.

Схоже,що Аліна геть не вміла розбератись в людях. Вона вже геть не знала кому вірити і як правильно себе поводити в даній ситуації.

-" Іспит."- нагадала вона професору. Їй захотілось пошвидше закінчити цей неприємний діалог і нарешті відпочити від академії і її божевільних викладачів.

-"Всі отримали автоматичне зарахування."- спокійно відповів Кітер.

-" Тобто?"- Аліна не могла повірити в сказані професором слова.

-" Протягом всього року я достатньо вас перевірив і по теоретичній і по практичній частині. Тому всі твої одногрупники і ти в тому числі здали іспит з моїх предметів автоматично. Хоча особисто тобі рекомендую під час канікул приділити побільше уваги самозціленню."- сказав професор і розгорнув сувій,що вийняв нещодавно з шафи.

-" Дякую за рекомендацію."- сказала Аліна,ледь стримуючи щасливу посиішку, і поспішно вистрибнула з кабінету.

Певно її зовнішній вигляд неабияк вразив натовп адептів старшокурсників,що підійшли до кабінету Кітера,але це мало її цікавило. Не зацікав її і факт того,що цих осіб вона бачила вперше.

-" Кітер у себе?"- спитав її хтось з натовпу.

-" Так.- досі щасливо усміхаючись відповіла Аліна. І вже збералась і далі продовжити свій щасливий маршрут але була знову зупинена питанням.

-" Там є ще хтось?"- судячи з тембру,голос належав тому ж самому чоловіку.

-" Ні.- настрій у Аліни починав псуватись. Їй не подобалось,що вона мусить ще хоча б на мить задержатись в академії.- Але можна було зайти і перевірити самому,а не чіплятися до мене."

-" Сильно розумна?"- той же голос.

-"А прямо в очі поставити дане питання тонка кишка мішає?"- раптово розізлившись,випалила Аліна.

По натовпу пронеслись багаточисельні перешіптування суть яких Аліна не вловити . Раптово двері кабінету відчинилися.

-" Аліна,ти досі тут? Мені здалось ми з усім розібрались, чи ти хочеш розпочати додаткові вже зараз."- випалив професор. Зачувши про додаткові заняття Аліна круто розвернулась і з розгону взяла такий темп,що при всьому бажанні її ніхто б не наздогнав.

Особа наглого мага цілителя з старших курсів залишилась в таємниці. Та щось підказувало їй,що життя їх ще зведе.

 Щойно вона опинилась за територією академії,двома перенесеннями ,Аліна опинилась на порозі будинку. Що правда тепер відчувала слабкість, адже звички використовувати резерв у неї ще не було, хоча Міка казав,що з часом такі перенесення вона навіть не буде відчувати.

Вони домовились зустрітись на Дубовій вулиці в останній день сесії,а це означало,що в неї є цілих два дні наодинці з собою. Щасливо посміхнувшись Аліна  кинулась на кухню наздоганяти втрачений час. Їй потрібно було зробити ще немалий об'єм роботи,щоб на момент відкриття їхньої з Міка лавки все було ідеально.

 Вона підготувала товар і сьогодні хотіла зайнятись приготуванням бальзаму для губ.

Для цього вона власноруч відшукала підходящого розміру баночку і відібрала необхідні компоненти. У повільному і приємному для неї темпі вона заходилась топити гліцерин і додавати до нього сік буряку та перетовчену троянду. Додала декілька крапель ароматної квіткової олії і обережно помішувала, чекаючи коли всі компоненти рівномірно об'єднаються.

Коли суміш була готова і обережно відціджена через сито,Аліна розлила бальзам по формочках і з любов'ю відсунула остивати. Вона повільно вийшла на засніжений задній дворик, і задивилась на силуети дерев. Вперше за стільки часу в неї була думка чим би себе зайняти і посміхнувшись своїй дитячій ідеї, заходилась ліпити сніговика.