Читати книгу - "Фундація та Імперія"

Індбур сказав:

– Щойно ви вийдете звідси, вас відправлять під варту.

Ранду вийшов під мовчазними поглядами пихатого почту правителів Термінуса.

Була за десять хвилин дванадцята!

Бейта і Торан вже прибули. Вони піднялися із заднього ряду і покликали Ранду, коли той проходив повз. Ранду м’яко усміхнувся.

– Ви все ж таки тут. Як вам це вдалося?

– Магніфіко про це подбав, – усміхнувся Торан. – Індбур наполягає на тому, щоб він створив композицію на візіосонорі про Часове Сховище, де б він сам, певна річ, був героєм. Магніфіко відмовився прийти без нас і сперечатися з ним не було сенсу. Еблінг Міс теж з нами або був тут. Він блукає десь поруч. – Раптом він стривожено запитав: – Щось сталося, дядьку? В тебе не дуже гарний вигляд.

Ранду кивнув.

– Мабуть, так. У нас проблеми, Торане. Боюся, що коли з Мулом вирішать, прийде наша черга.

До них підійшла сувора постать у білому і привіталася, ледь помітно вклонившись.

Темні очі Бейти заясніли, коли вона простягнула руку.

– Капітане Прітчер! Ви тут на чергуванні?

Капітан узяв її за руку і вклонився нижче.

– Аж ніяк. Я так розумію, що доктор Міс зіграв важливу роль у тому, щоб я потрапив сюди, але це лише на певний час. Завтра я повернуся під домашній арешт. Котра година?

Була вже за три хвилини дванадцята!

Магніфіко уособлював страждання та депресію. Він згорнувся калачиком, як завжди намагаючись бути непомітним. Його довгий ніс ховався між колін, а великі зажурені очі тривожно бігали туди-сюди.

Він схопив Бейту за руку, і коли вона нахилилася, прошепотів:

– Як ви думаєте, міледі, чи всі ці великі люди були в залі, коли… коли я грав на візіосонорі?

– Гадаю, всі, – запевнила його Бейта і легенько струсонула. – І я впевнена, що всі вони вважають тебе найдивовижнішим музикою у Галактиці, а твій концерт – найкращим, що вони будь-коли чули, тож випростайся і сядь правильно. Ми повинні мати гідність.

Він мляво усміхнувся, спостерігши її жартівливо насуплені брови, і повільно випростав свої довгі кінцівки.

Був полудень… і скляна кабіна вже не була порожньою.

Навряд чи хтось помітив, коли з’явився Селдон. Він наче впав із неба: щойно його не було, а наступної миті він вже тут.

У кабіні показався чоловік в інвалідному візку. Хоч сам він був старий і зморщений, на його зморшкуватому обличчі яскраво сяяли очі, а голос, як виявилося, був жвавішим за нього самого. На колінах в нього лежала книга. Він спокійно заговорив:

– Я – Гарі Селдон!

Він промовляв у цілковитій тиші, а його голос ховав у собі грізну енергію.

– Я – Гарі Селдон! Я не знаю, чи є тут хтось і не можу цього відчути, але це неважливо. Я все ще маю деякі побоювання щодо збоїв у Плані. Протягом перших трьох століть ймовірність відсутності відхилень становила 94,2 відсотка.

Він зробив паузу, щоб усміхнутися, а потім доброзичливо сказав:

– До речі, якщо хтось із вас стоїть, можете сісти. Якщо хочете закурити, будь ласка. Я тут не у фізичній іпостасі. Мені не потрібні жодні церемонії.

– Отже, перейдімо до поточної проблеми. Вперше Фундації загрожує або вже, можливо, ось-ось вона зазнає проблеми громадянської війни. До цього зовнішні напади вдавалося адекватно відбити і це мало статися за суворими законами психоісторії. Теперішній наступ – це наступ вкрай недисциплінованої віддаленої групи Фундації проти надмірно авторитарного центрального уряду. Ця подія була необхідною і її результат очевидний.

Серйозний настрій шляхетної публіки почав зникати. Індбур наполовину виліз зі свого крісла.

Бейта нахилилася вперед із тривожним виглядом. Про що говорив великий Селдон? Вона не розчула кількох його слів…

– …що досягнутий компроміс є необхідним із двох причин. Повстання незалежних торгівців розбалансовує уряд, що, можливо, став занадто впевненим у своїх силах. Компонент боротьби відновлено. Незважаючи на поразку, здорове зростання демократії…

Тепер в залі заговорили голосніше. Шепіт перетворився на галас, аудиторія була на межі паніки.

Бейта прошепотіла Торанові на вухо:

– Чому він не каже про Мула? Торгівці ніколи не повставали.

Торан знизав плечима. Сидяча постать бадьоро говорила далі, тоді як безлад у залі зростав.

– …новий та міцніший коаліційний уряд є необхідним та бажаним результатом логічної громадянської війни, нав’язаної Фундації. І тепер на шляху подальшого розширення стоять лише залишки старої Імперії, але це вже не проблема, в усякому разі, не на найближчі декілька років. Звичайно, я не можу розголошувати характер наступної проб…

У загальному гаморі Селдон лише безгучно ворушив губами.

Еблінг Міс, що сидів поруч із Ранду, почервонів і закричав:

– Селдон втратив глузд! Він передбачив не ту кризу! Хіба ваші торгівці колись планували громадянську війну?

Ранду коротко відповів:

– Так, планували. Але ми скасували наш план через Мула.

– Отже, Мул – це додатковий елемент, не передбачений Селдоном. Що ж тепер відбувається?

Раптом запанувала тиша, і Бейта помітила, що кабінка порожня. Атомне освітлення стін згасло, тихе струменіння повітря від кондиціонера припинилося.

Звідкись пронизливо й оглушливо завила сирена, і Ранду самими губами сказав:

– Атака з космосу!

А Еблінг Міс підніс наручний годинник до вуха і закричав:

– Зупинився, заради Галактики! Тут у когось годинник працює? – Він ревів на всю горлянку.

Двадцять зап’ясть піднесли годинники до двадцяти вух. І менш ніж за двадцять секунд стало зрозуміло, що жоден із них не працює.

– Отже, – сказав Міс із похмурою та нещадною категоричністю, – щось вимкнуло всю ядерну енергію у Часовому Сховищі – і Мул атакує.

Індбур закричав, заглушуючи шум:

– Всім сісти на місця! Мул у п’ятдесяти парсеках звідси!

– Був, – крикнув Міс, – тиждень тому. А зараз він бомбардує Термінус.

Бейта відчула, як її повільно охоплює глибока депресія. Це відчуття ставало гострішим і важчим, аж доки їй не стало боляче дихати через спазми у горлі.

Шум натовпу, що зібрався назовні, було вже добре чути. Двері відчинилися, зайшов змучений чоловік і швидко заговорив до Індбура, що шарпнувся до нього.

– Ваша величносте, – прошепотів він, – у місті не працює жоден транспортний засіб, жодна лінія зв’язку. Отримано повідомлення про поразку Десятого Флоту, а кораблі Мула вже ввійшли в атмосферу. Генеральний штаб…

Індбур скорчився і безсило впав на підлогу. Тепер у залі не було чути ані звуку. Навіть натовп на вулиці перелякано мовчав, усі заціпеніли.

Індбура підняли, його губи змочили