Читати книгу - "Подорожі філософа під кепом, Майк Гервасійович Йогансен"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Товариші! Ми збудували новий електричний цех. Ми топимо штибом,[114] товариші. Із шлаку ми робимо цеглу. Ми збудували нову повітродувку, й вона йде у нас на газу, товариші.
Но, товариші, не електричний цех ми збудували. Не повітродувку ми поставили. Не нову домну ми пускаємо післязавтра, а старе бельгійське барахло розвалюємо. Ми збудували нових людей. Ми поставили нову історію. Ми пускаємо в хід нове життя, товариші. Кому нецікаво, вийди геть. Товариші, ви підняли ваші чорні руки. Не опускайте їх, у ваших чорних руках ніжна доля всіх людей світу. Ви отці нового світу – не упустіть дитя – воно в ваших чорних руках. Товариші, я закриваю мітинг, – ні, ще про римську папу – вилазь з доповіддю, хто там – товариші, – папа римський є головний римсько-католицький зверхпіп, но цікавиться православними церквами і недавнього часу – саме чогось тоді, коли в нас пущено всі шківи, коли ми повертаємо життя, коли ми двигонули вперед – повстаньте гнані і голодні – хто за? – учасникам культбриґади зібратися о дванадцятій годині ночі в клюбі для звіту – не спали шість діб – не поспиш ще й сьогодні – на завтра звільняю на день від роботи – одіспиш за все – диктую, стукай відповідь силікаттрестові – де мій чоловік, поїхав у колгосп, і досі немає, де ви діли мого чоловіка, що я довіку сама спатиму? – все одно не вийду, подай сюди мого чоловіка.
Гай Сергійович Шайба вийшов з-за столу і підійшов до баби. – Листа послали, но людина не янгол і не може весь вік спати з однією бабою – якщо не вернеться, то з міліцією його тягти не будемо. Гай Сергійович Шайба бабу поцілував дружньо, повернув за плечі і вона вже була за дверима – що тобі жінко? – навіщо ти сюди притягла пацана? – чи ти повернешся колись додому, чоловіче, третій день спиш на столі в завкомі – завтра в обід може прийду, наготуй мені цинковий таз помитись – одпливай додому, нема коли – до силікаттресту – у відповідь на вашого листа сповіщаємо – що тобі, пацан, пояса? – на тобі пояс, грайся, но тільки тікай додому – пацан узяв – о! це був добрий англійський пояс.
– Товариші, – сказав незабаром по цьому Гай Сергійович Шайба. – Часу в нас небагато, – і в тижні ми знайшли п’ять день, а в п’ятирічці ми дозволяємо собі лише чотири роки, але все ж таки ви маєте почекати п’ять хвилин, бо насупроти мого вікна в їдальні я нап’юсь чаю.
Як вепер, блукавши на подолах Даґестану і дійшовши горяного струменя, заллявшись по́том, як градирня, як звір, він пив чай. Гарячою парою прикро промивався потужний котел його тіла – аж у кінчиках пальців; здригаючись болючою насолодою, він пив чай, шклянку за шклянкою, розплавлюючи згляглі жмути нескінчених думок, розпарюючи затужавілу шкаралупу недозволених питань. На мить він поклав голову на руки і в ту ж мить він став під трансмісією механічного цеху.
Мов океанський пароплав цех плив в Електриду. Кожний атом цегляної підлоги просякав дрібний двигіт невидимих хвиль, що на них гойдався механічний цех. Сичали ремені, з шківа – на шків – і з циркулем добрий шкіпер стояв над покопирсаною мапою земного валу – розміряючи пильно кругосвітну подорож валу – під ногами не було землі, він стояв над трюмом – звідти йшов таємничий двигіт.
Як маятник, міряв час брус на стругальнім варстаті – вперед – назад – вперед – назад, і кучерявою піною завивалась стружка в минуле, у чадну чагар перевойованих воєн, у давненезні доводи старої історії, у липучий літопис князів, королів, кошових, в десятитисячолітню костогризу людей, у смерть полотняних спантеличених смердів, у загибель незнаних, незаписаних героїв, у те, як пилипи і лакузи скакали в гречку і вистрибували з конопель міністрами й великими воєводами.
А навколо сверещали свердла. Серед мила, й без мила, не вмер данило, болячка задавила, вони вдушувались у деталі великого мотора майбутності. Вони готували простір для свіжих лав юних болтів, нових бійців. Для нових нарізані віків у математичному факультеті револьверного верстата, вони увійдуть у товщу сталевої маси – і кожен з них свою стріне гайку, прошиє її, і з нею з’єднається навіки.
Аж от Гай Сергійович Шайба відчув, що він – фрез. Витвір тисячолітніх математичних зусиль темних геніїв підсвіту, він гіперболічний і блискучий вийшов на поверхню і в металевих верствах людства, в
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Подорожі філософа під кепом, Майк Гервасійович Йогансен», після закриття браузера.