Читати книгу - "Приховані гріхи, Світлана Литвиненко"

  Ігор зупинився на автостоянці біля будівлі офісу компанії «ЛісБук». Увімкнув сигналізацію на своєму автомобілі, але не поспішав заходити досередини. Він підняв голову та затримав свій погляд на вивісці компанії. Зараз Ігор відчував гордість через те, що він був співвласником всього цього. Його давня мрія збулася, він володіє та керує великою компанією. Звичайно, аби не зустрів Камілу, то у нього цього нічого не було. Знову нагадав собі, що за рахунок дружини він має те що має. Та потім у своїх думках не погодився зі своїм же власним твердженням.

  Згадав у якому стані тоді знаходився «ЛісБук». Компанія тоді була на межі банкрутства, повного розорення і Каміла навряд чи впоралася б самотужки. Скоріш за все не змогла відновити справу і в врешті-решт все одно втратила б спадок своїх батьків.

-Ти оце серйозно мені зараз заявляєш, що хочеш взятися за «ЛісБук»?- запитала тоді Каміла у нього, коли вони вже одружилися та повернулися із-за кордону де провели медовий місяць.

-Так. Впевнений, що у  мене вийде відновити компанію, а товар вивести на світовий ринок,- відповів їй Ігор з надією, що вона дозволить йому зайнятися «ЛісБуком».

-Якщо у тебе це дійсно вийде, то половина компанії буде твоєю. Я тобі обіцяю,- усміхнулася Каміла,- тільки чомусь я гадаю, що це нереально. Єдине, що можна тут зробити так продати її на аукціоні і отримати хоч якісь кошти.

-Ми нічого не будемо продавати. А також я пропоную викупити акції у твоєї сестри. Для того, щоб відновлена компанія належала тільки нам,- Ігор говорив серйозно, складаючи плани на майбутнє.

-Гаразд. Я тобі довіряю і вірю в тебе,- Каміла обійняла його,- роби як знаєш. Пробуй, можливо у тебе щось і вийде, тоді ми станемо ще більше заможнішими чим є зараз.

  Отримавши згоду Каміли Ігор цілком віддався роботі. Він вкладав всі свої сили, можливості, заощадження. І у нього вийшло. Хай і не відразу і не за один рік, але у нього вийшло. «ЛісБук» знову почав набирати обертів. Ігор уклав угоди не тільки з вітчизняними партнерами, а й закордонними. Насамперед з німецькою меблевою фабрикою, з фармацевтичною компанією, з садовими магазинами. Ліс почали не тільки вирубувати, а й засаджувати новими саджанцями. А потім Ігорю прийшла ідея вирощувати ялинки для продажу на новорічних ярмарках. А трохи згодом коли ще більше розширилися, відкрив розсадник у якому почали вирощувати сажанці вічно зелених рослин. Для продажу оптом торговим точкам. І найголовніше, у нього все вийшло.

  Минув час і Каміла виконала свою обіцянку. Ігор став співвласником компанії. Зараз він повністю займається керуванням «ЛісБука». Каміла зовсім не втручається у справи компанії, вона займається своїми бутиками модного одягу. Ігор подумав, як вдало у нього все склалося і йому добре, і Камілі добре. І невже, тепер, він готовий був все це проміняти на те, щоб бути з Емою. На ту в яку він закохався, про яку постійно думає, яка зовсім не схожа на жінок які йому завжди подобалися і яка за душею немає нічого, навіть власної квартири. Тим паче ще й одружена з іншим чоловіком.

  Ігор піднявся ліфтом на четвертий поверх де знаходився його кабінет.

-Ігорю Олександрович,- звернулася до нього секретарка щойно його побачила,- у вашому кабінеті на вас чекає Федір Іванович.

-Дякую Леся, і принесіть мені, будь ласка, кави.

-Добре Ігорю Олександровичу,- відповіла секретарка.

  Ігор прочинив двері свого кабінету та побачив як Федір, його помічник нервово ходив по кабінету чекаючи на нього. Ігорю так кортіло накинутися на нього, набити пику, виказати йому все, що він про нього думає, а потім викинути на вулицю. Та не міг цього зробити. Федір не повинен запідозрити, що йому Ігорю сьогодні стало відомо. Треба діяти по-іншому, дізнатися про плани свого ворога Степана Петровича і перешкоди їх здійснюванням, щоб не зазнати збитків. І він обов’язково це з’ясує, коли притисне Федора, цю продажну маріонетку.

   Чомусь саме зараз Ігорю пригадалося, як він викупив акції «ЛісБука» за завищеною ціною у дружини Федора Христини, яка із радістю їх продала і гадала, що зробила правильний крок. Проте тепер, коли компанія замість банкрутства почала процвітати Христина почала шкодувати про свій крок. Запанікувала, що продала свою частку і хоче її повернути назад. Але Ігор їй нічого не збирається повертати. А ще він чудово пам’ятав, що обіцяв Камілі поговорити з її сестрою і він обов’язково виконає свою обіцянку. Та спочатку варто розібратися з Федором, з цим зрадником. Ігор прямо відчував, що цей гад піде проти нього коли брав його на роботу та  ще й на посаду свого помічника. Бо Каміла прямо його вговорила це зробити. Сказала, що Христина дуже просить. І Ігорю довелося взяти та ще призначити його на хорошу посаду з хорошою зарплатнею. Та годі спогадів та ще й в цей час. Тому Ігор викинув все лишнє з думок та зайшов до свого кабінету і привітався з Федором…                                                                 В цей час Ема зайшла до своєї квартири. У неї ще був час до того моменту коли вона повинна буде забрати Софійку з школи. Ема обійшла квартиру, зазирнула у пустий холодильник, а потім пішла до кімнати. Дістала з шафи їх весільний альбом. Переглядаючи світлини вона не могла ніяк зрозуміти, як же так сталося, що Олег так вдало її обманював скільки років. Та вона відігнала від себе ці думки, бо можливо вона помиляється й Олег зараз займається науковими дослідженнями далеко за океаном.

  Вона дочекається результатів розслідування, а потім вже зробить висновки і прийме рішення, як їй бути далі. Ема відклала у бік альбом, пригадала Ігоря. Того, кого вона тепер кохала і з ким би хотіла бути. Та розуміла що це неможливо. Але їй все ж таки приємно було від того, що вона теж йому подобається.

  Час за роздумами сплинув швидко й Емілія вийшла з квартири замкнула двері на ключ. Вона ще заздалегідь зателефонувала Дмитрові та попросила його забрати її біля дому, щоб вже разом поїхати до школи за Софійкою. Дівчинка була у гарному настрої, бо отримала хороші бали.