Читати книгу - "Приховані гріхи, Світлана Литвиненко"

-Ти розумничка, молодчина,- Емілія вже вкотре похвалила Софійку,- ми всі пишаємося тобою.

  Еміля усміхнулася до себе радіючи результатам своєї праці. Адже це її заслуга, що Софійка почала краще вчитися, стала більше оживленою, зацікавилася більше навчанням. Отож вона Емілія добре справляється зі своєю роботою. Дмитро заїхав на подвір’я будинку. І не встиг він зупинитися, як Софійка швидко вилізла з автомобіля та побігла до вітальні. Їй хотілося скоріше знайти своїх батьків, щоб розповісти їм про свої успіхи. Та коли нікого з батьків не знайшла Софійка повернулася до няні.

-Де вони всі? – запитала дівчинка в Еми.

-Не знаю. Але ти не засмучуйся. Просто у твоїх мами та тата багато справ тому вони ще не повернулися додому, але щойно вони повернуться, як ти їм відразу і розповіси про свої успіхи,- заспокоїла Емілія дитину,- а зараз пішли на кухню. Поїси, а потім підеш та перепочиниш. Ну, а згодом, будемо вчити домашнє завдання.

-Гаразд,- погодилася Софійка зі своєю нянею.

  Дівчинка швидко пообідала та пішла до своєї кімнати, а Емілія залишилася з Нелею на кухні. Неля прибрала брудний посуд зі столу, а Ема допила свою каву.

-А пішли вийдемо на подвір’я. Посидимо на лаві. І даремно, що похолодало та ще й затягнуло небо, мабуть, неминуче буде дощ,- запропонувала Неля.- Мені якось повітря не вистачає, бо цілий день стою над газовою плитою.

-Пішли вийдемо,- погодилася Ема,- поговоримо.

  Дівчата вийшли на вулицю накинувши на плечі верхній одяг, сіли на лаві, яка стояла під будинком. Емі хотілося з кимось поділитися тим, що вона зараз переживає стосовно свого чоловіка. І тому розповіла подрузі про приватного детектива.

-От негідник,- не стримала емоції Нелі,- і сім’ї з тобою не хоче і від себе не відпускає.

-Скоріше за все Олег хоче мати дві сім’ї,- поправила Ема подругу,- хоч це ще остаточно невідомо, але я схиляюся до того що це так і є. Якщо це так, то я з ним розлучуся відразу ж. Без жалю.

-Чомусь я переконана, що ти хочеш бути швидше вільною, бо…,- Неля трохи зам’ялася,- дозволь мені бути відвертою з тобою.

-Звичайно, мені важливо почути твою думку,- Ема подумала, що думка іншої людини допоможе їй розібратися в собі,- говори все що думаєш.

-Ти хочеш бути вільною, бо тоді ти матимеш більше шансів стати коханкою Ігоря Олександровича. Хіба ти не про це мрієш? Я то не сліпа і все бачу,- Неля сміливо сказала те що думала.

  Емілія відразу хотіла обурено зіскочити з лави та все заперечити, розвернутися та повернутися до будинку. Не погодитися з Нелею, накричати на неї звинувачуючи у тому, що їй все це тільки здалося. Та вона цього не зробила, бо сама дозволила Нелі бути відвертою з нею. І зараз Неля озвучила те про що Ема боялася зізнатися сама собі.

-Невже образилася?- запитала подруга.- Чому ти мовчиш? Хіба ти не закохана в Ігоря?

-А ти спостережлива,- нарешті відповіла Ема.- Мені ніколи не бути з Ігорем… розумієш… я переконана він свою дружину не покине. Ще й заради мене, бо багато втратить. Та я й не хочу бути причиною розпаду чужої сім’ї. Ніколи…

-А я не це маю на увазі. Я кажу про те, що ти можеш стати коханкою одруженого, заможного чоловіка. І повір, ти заживеш по-іншому. І квартира відразу у тебе з’явиться і гроші на рахунку. На роботу ходити не будеш, а натомість по салонах красоти, а також будеш їздити на відпочинок за кордон. Так що Емка я тут навіть можу тобі позаздрити. Звісно по-доброму…