Читати книгу - "Ніщо з цього не правда, Ліса Джуелл"

Вона затамувала подих, чекаючи на реакцію Джозі, але Джозі лише киває і каже: "Добре. Дякую. Але я почуваюся в безпеці. Обіцяю".

"О," - каже Алікс. "Добре.

"Що ти робиш сьогодні, Алікс? запитує Джозі.

"О, нічого особливого. Натан сьогодні працює, тож я збиралася повести дітей на обід".

"Я... Тоді неважливо".

"Ні. Продовжуй.

"Я тут подумала, раз вже я тут, може, ми могли б витратити трохи часу на подкаст. Я справді відчуваю, що хочу поговорити про дівчат".

Алікс киває, стримуючи свою відповідь. "Звичайно, - каже вона, - так. Я тільки скажу дітям, де я буду, і ми можемо йти".

Привіт! Я твій близнюк!

ОРИГІНАЛЬНИЙ СЕРІАЛ NETFLIX

Жінка сидить у кафе біля великого запітнілого скляного вікна.

Позаду неї, не в фокусі, чоловік чистить велику хромовану кавоварку білим чайним рушником.

Жінка невпевнено посміхається до інтерв'юера і прочищає горло.

Нижче наведено текст:

Менді Редвуд, шкільний адміністратор, початкова школа "Парксайд", 1998 - дотепер

"Діти Алікс Саммер обидва були в Парксайді. Чудові діти. Знаєте, деякі сім'ї просто запалюють школу, як наша, і Саммери - одна з таких сімей. І тому було дивно, коли Алікс прийшла до мене в той день, у 2019 році, і запитала про ярмарки. Ви не могли собі уявити дві більш різні сім'ї, дві більш різні матері. Звісно, тоді я й гадки не мала, що Алікс робить подкаст про ярмарки. Тож я розповіла їй те, що пам'ятала. Але тільки після того, як усе сталося, пізніше, я переглянула записи, і тоді я згадала й інші речі. Наприклад, день, коли Роксі зламала дитині палець у читальному куточку, коли вони були в приймальні. Наступила на нього. Просто стояла там, розчавивши його підошвою свого черевика. Дитина кричала".

Менді здригається і плаксиво посміхається.

"Звичайно, після цього нам довелося викликати батьків, і вони були просто...

Менді дивиться на стільницю, поки шукає потрібне слово.

"Беземоційні. Абсолютно беземоційні. Це була найдивніша річ. Тоді я списала це на шок, але тепер... тепер я знаю, що насправді відбувалося в тому будинку. Ну, це все має більше сенсу.

Вона знову здригається.

Потім вона злегка хитає головою і зітхає.

Екран чорніє і змінюється на кадри порожньої студії звукозапису.

Камера панорамує кімнату.

Нижче наведено текст:

Запис з подкасту Алікс Саммер, 14 липня 2019 року

Алікс: "Що зробив Волтер, коли ти розповіла йому про дитину зі зламаним пальцем?

Джозі: "Ну, я йому не казала. Він тоді рано йшов на роботу, виходив з дому о сьомій ранку і не повертався до п'ятої чи шостої; шкільний день був для нього цілковитою загадкою. Думаю, за роки навчання дівчаток він переступав поріг школи разів п'ять. Тому я просто мовчала".

"І Роксі йому не сказала?

Ні. Роксі йому не казала. Це був просто... ну, його характер. Розумієш. Ми всі його трохи боялися.

"Він був жорстоким? З дівчатами?

"Не тоді. Ні. Але він був грубий. Він штовхав їх. Особливо Роксі. Але не жорстоко. Це було пізніше.

Джозі голосно зітхає.

"Я не була хорошою мамою.".

"Що ти маєш на увазі?

"Я просто хочу сказати...

Вона знову зітхає.

"Я дозволила поганим речам статися. Я не зупинила їх. Я просто дозволила цьому статися".

***

14:00.

Телефон Алікс дзижчить втретє поспіль. Вона тицяє пальцем у повітря і натискає на паузу, знімає навушники і каже: "Вибач, Джозі. Я маю відповісти. Це Еліза. Привіт, крихітко".

"Мамо. Ти можеш повернутися всередину? Леон дуже надокучливий і я голодна.

Алікс дивиться на годинник. Майже друга година. "Так. Мені дуже шкода. Так, я зараз прийду".

Вона кидає на Джозі вибачливий погляд. "Мені дуже шкода. Але я справді залишила їх наодинці на досить довгий час".

Джозі киває. "Так", - каже вона. Звісно. Вибач. Я поводжуся егоїстично. Просто я так довго тримала все це під замком і боюся, що якщо не витягну це все за один раз, воно може повернутися назад".

Алікс посміхається. "Ми не дозволимо цьому статися, Джозі. ГАРАЗД? Давай сьогодні зробимо перерву, а завтра матимемо цілий день. Я припускаю, що завтра ти не підеш на роботу".

Джозі киває.

Тоді завтра весь день. ГАРАЗД?

"Так", - каже Джозі. "ГАРАЗД.

Понеділок, 15 липня

Джозі прокидається від звуків сім'ї Алікс, яка збирається до школи. На мить звук заспокоює, наче відлуння щасливого дня на пляжі або Різдва з дитинства. На мить вона повертається в перші дні батьківства, коли її діти були чарівними, а чоловік - красивим і сильним. Їй спадає на думку, що, можливо, насправді все було не так, що вона озирається назад через розфокусовану лінзу. Але спочатку все було краще - повинно було бути краще. Інакше, для чого все це було?

Вона встає з ліжка і накидає лляний халат, який залишила для неї Алікс. Вона бере на руки собаку, взуває шльопанці і спускається вниз. "Доброго ранку", - каже вона, коли заходить на кухню.

Вона бачить, як діти обертаються і витріщаються на неї. Їхній вигляд у шкільній формі нервує її, і вона витріщається на них. Собака гарчить, коли бачить кота-хмару, що сидить на кухонному столі.

"Доброго ранку, Джозі!" - каже Алікс, яка одягнена у білу вишиту туніку поверх штанів для йоги і прибрала волосся з обличчя за допомогою тканинної пов'язки на голові. Вона босоніж нарізає банан скибочками прямо на підсмаженому бублику і виглядає так, ніби один з її постів в Instagram ожив. "Заходь. Принести тобі щось поїсти?

Джозі хитає головою. "Ні, дякую. Я просто вип'ю кави. Нічого, якщо я скористаюся кавоваркою?

"О, не хвилюйся про це. Натан тобі зробить. Натане!