Читати книгу - "Матір, Кайла Броді-Тернер"

Я засміялася.

– Дурник.

Він усміхнувся.

– Мені час працювати. Напиши мені, гаразд?

– Звичайно. Дякую тобі.

Він обійняв мене.

– Був радий побачити.

– І я.

Я поїхала забрати Олівера, і коли швейцар впустив мене, я почула розмову.

– Так, так. Ти маєш рацію. Але я не думаю, що нам варто пробувати знову...

– Але, Кріссі... я сумую. Джинні потрібна мама. Я її мама.

– Яка її покинула. Тебе позбавлено батьківських прав, Джорджі.

– Але Кріссі...

– Я зайнятий. Поговоримо пізніше.

Я так і застигла в передпокої, коли по мармуру застукали підбори Джорджі, цієї високої худорлявої моделі з кінським обличчям і нарощеним рудим волоссям.

– Ти ще хто? – презирливо дивлячись на мене, запитала вона.

– Тобі яке діло?

– Ти як зі мною розмовляєш?

– Як з істотою, яка вперше мене бачить і дозволяє собі гордовитий тон.– відповіла я.

– А, ти, мабуть, мати того малюка, якого безкоштовно кидаєш на няню моєї доньки?

– Якщо мої вуха мене не підводять, вона формально вже не твоя донька.

– Не смій стояти на моєму шляху. Кріс мій.

– Це він теж спростував.

– Поки що. Стережися, дюймовочко.– вона пройшла повз, що добре, бо в мене вже затекла шия, дивлячись на її шість з гаком футів, а плюс підбори, в яких вона огидно ходить, до речі. Якщо я дюймовочка, то вона ґодзила. Огидно. Я зітхнула і увійшла у вітальню.

– Джекі.– Кріс усміхнувся.– Радий бачити.

– І я.

Чому я відчуваю роздратування?

– Ти в нормі?

– Цілком. Віддай мені мого сина.

– О, ні. Це через Джорджі? – він піднявся, виставляючи руки вперед у захисному жесті. – Вона ненормальна. Що вона тобі наговорила?

– Мене не так легко зацькувати, вельмишановний "Кріссі".

Він усміхнувся.

– Мені за неї соромно.

– Заради Бога, містере Брайт, вона мати твоєї дитини.

– Це неважливо. Я хочу за неї вибачитися. Вечеря?

– Ні.– відповіла я.

– Кіно? – запропонував він.

– Банально.– сказала я, дивлячись у його очі.

– Що тоді? – запитав він.

– Реванш у караоке–барі.– я посміхнулася.

– А ти мазохістка.– зауважив він, потерши підборіддя.

– Або граю по крупному.– не погодилася я.

– Що буде з переможеним? – він дивився на мене пильно, з прихованим азартом.

– Перейде в команду опонента.– сказала я, відповідаючи тим самим поглядом.

– Годиться. Переможний поцілунок вітається?

– Тільки якщо ти не візьмеш із собою свою жирафоподібну подружку.

– Навіщо вона мені там?–примружився він.

– Раптом захочеш викликати ревнощі?

– А ти ревнуєш?– посміхнувся він, здійнявши брову.

– А тобі цього хочеться?–здійняла брову я у відповідь.

Ми стояли там як два придурки, криво посміхаючись одне одному, марно сподіваючись, що маємо при цьому спокусливий вигляд. Як нерозумно.

Увечері Метт налаштовував гітару і бурмотів, що ненавидить мене, бо я весь час проганяла його за списком пісень. Першими виступали вони і пісню вибрали мені не знайому, хлопці підтримали заводячи мою улюблену Mess of me. Шикарний трек, шалений голос, чудова гітарна партія. Скинути з себе куртку це одне, а рвонути навпіл низ футболки зав'язавши її у вузол трохи вище пупка, вже зовсім інше. Публіка оцінила мій трюк, і ми отримали кілька додаткових балів. Стережися, «Кріссі». Втім довго в переможених він не сидів, вони швидко виправилися, граючи My time is runnin out. Важко перебити мьюзів. Але я спробую. Чим вам не подобаються мої кохані актичні мавпочки? Electricity, не найпопулярніша їхня пісня, але досить красива. Ми махали шашкою виконуючи кілька пісень Металіки і Радіохед, і дійшли до того, що у нас знову однакові бали. Потрібна контрольна тема і сьогодні це пісні з сексуальним підтекстом. Кріс почав співати Do you wanna touch , трясця, це був мій план б. Ну, гаразд, почнемо з I put a spell on you. У мене грайливий настрій. Та й Гаукінс кричав так, ніби його самого «обчаровували» в той момент. Кріс, пропалюючи мене поглядом завів Ель Танго Де Роксен. Технічно це поразка, пісня не з сексуальним підтекстом, вона про повію. У мене з'явилася фора, як тобі Біллі Сквайер? Пісню цю знав багато хто в залі і починали мені підспівувати з перших слів, серйозно, хто не чув The Stroke? Він почав Do the Rump. The Black Keys у будь–якому разі небезпечний трюк. Знаєш що? А не пішов би ти за допомогою Sweet dreams TN? Is This What you wanted? Серйозно? Це твоя відповідь? Гаразд. Викликаю містера Кокера, містера Джо Кокера! З перших акордів зал зайшовся свистом і оплесками. На словах, "крихітко, зніми своє пальто", я зсунула куртку з плечей, плавно посмикуючи ними, Кріс уперся в мене поглядом, на ударі я підкинула куртку і підійшла до його гітариста, на словах "Зніми свою сукню.» я задерла його футболку. А потім, глянувши на ударника в шкіряній бейсболці, я безпардонно увійшла в кільце гурту і на словах: "можеш залишити капелюх" доторкнулася до козирка, наближаючи барабанщика ближче. Потім я прогулялася до Кріса, насолоджуючись музикою і воркуючи по черзі то з ним, то з гітаристом, а потім на словах "підніми свої руки вгору" я підняла його руки над головою, пройшовшись по них нігтями і зупинила руку на його обличчі. На словах "ти даєш мені причину жити" я майже зачепила його губу зубами поки співала так близько до нього. А потім повернулася до своїх, усвідомлюючи, що перемога близька. Кріс збентежений, а хлопці в легкому подиві, особливо пухляк у кепці. Вони спробували перебити нас I'm too sexy, але всі співали тільки Кокера. Це фіаско. І наша перемога. Ну, гаразд, вельми сексуальна перемога. З наступного концерту Кріс у нашій команді. Він пообіцяв. Це було чудово, емоції переповнювали мене, і я в повному задоволенні від самої себе спустилася зі сцени. Монті розцілував мене в обидві щоки і розреготався.