Читати книгу - "Фаренго. Ч. 1. Тінь попередника"

Останніми вони одягли шоломи. Чандрасекар перевірив дані на моніторах комбінезонів, індикатори кріплення зброї і системи зв'язку. Після того лейтенант провела наукову групу до нижнього шлюзу.

Вчотирьох вони вийшли на зовнішню поверхню купола Центрального поселення. Навіть скрізь термостатичну підкладку відчувався нічний холод Кідронії. Вітер гудів у ґратчастих конструкціях метеостанції. Над щербатим південним краєм гірської долини піднімався зеленкуватий світанковий конус. До сходу рудої зірки залишалося не більше тридцяти хвилин. Неподалік від шлюзу, на посадковій платформі, стояв маленький десантний дискоїд — «літаюча тарілка». Апарат був у польотній готовності — тонка окрайка тарілки швидко оберталася, веселково виблискуючись в променях прожекторів. Периметр люка позначила блакитна мерехтлива рамка.

Як тільки група Шайнар увійшла до десантного відділення, пілот збільшив тягу торсіонного двигуна. Стіни машини завібрували. Не знімаючи шолома, лейтенант пройшла до командного відсіку, а Вольск із Марковим зайняли протиперевантажні ніші поряд з рядовими бійцями групи супроводження. Протитравматичні затискувачі притиснули їх до подушок амортизаторів, твердо зафіксували шоломи і титанові браслети на зап'ястях та щиколотках. Військові дискоїди не належали до класу комфортних засобів пересування. Під час польоту допускалася тимчасове перевантаження до трьох з половиною g.

Археолог почув, що до його комунікатора хтось конектиться.

— Це ти, Рене?

— Я, Алексе, я… — в голові археолога щось хижо засичало.

— От зараза… Бісова вібрація.

— Як тобі посилання на пункт контракту?

— Ми ж підписали всі ці бісові пункти. Про що тепер балакати?

— Але мене не попереджали про бойові операції.

— Ми громадяни Імперії першої категорії, повинні бути готові в будь-який час виконати свій патріотичний обов'язок. Тобі цього в школі не пояснювали? Адже у вас, на Арпікрані, курс «Основи патріотизму» обов'язковий, як і на Тіронії? От бачиш. Повинні — й баста. Навіть якщо вони забули нас попередити, ми все одно повинні. Але це так, пісні про головне. Я тобі хочу про інше сказати.

— Про що саме?

— Декілька років тому мені розповіли про одного аґента-телепата. Ніби той аґент працював на компанію «Еттлі Касмік». У них на Альфі своя служба безпеки, за можливостями, скажімо так, третя після Джи Тау і військової контррозвідки…

— «Еттлі Касмік»? Я чув про цю компанію. Вони, здається, будують кораблі?

— Так. Цивільні лайнери і різноманітні військові корита для П'ятнадцятого і П'ятого флотів. Досить респектабельна фірма. У них велетенські заводи, орбітальні верфі, випробувальні стенди, три мільйони персоналу і таке інше. Так ось, одна прикольна деталь: цьому касміківському аґентові-телепату для того, щоб здійснити ментальне сканування місцевості, треба було обов'язково зайнятися сексом. Є секс — є сканування, нема сексу — нема сканування. Щось на зразок підзарядки або специфічної активації екстрасенсорних здібностей.

— Навіщо ти мені все це розповідаєш?

— Просто так. Для твого загального розвитку.

— Ти натякаєш на…

— Стоп. Жодних імен, безстрашний омадо.

— І цей телепат працював на Альфі?

— «Еттлі Касмік» — винятково альфійська компанія. Закрите акціонерне товариство. Контрольний пакет акцій належить Раді колонії Альфи Альфи, а міноритарні акціонери, у відповідності до статуту ЗАТ, зобов'язані мати альфійське громадянство. І ще маленький такий штришок для твоїх розмишлізмів, Алексе. Загиблого «Уриїла» було збудовано на військовій верфі «Еттлі Касмік». І з компанії досі не зняли обвинувачення щодо технічної недосконалості того нещасного рейдера.

— Натяк зрозумів.

— От і добре.

— А чому ми ще не стартуємо?

— Ми, Алексе, вже давно летимо. Надзвичайно м'який старт. У цього блюдечка круті пілоти.

30

Мисливський табір на березі затоки Саргоніс,

Планета Кідронія (4КВ67:3).

15-16 семпрарія 416 року Ери Відновлення

— Ось ми з вами і познайомилися, Ґвен, — намісниця мило посміхнулася.

— Я також рада, лордесо.

— Можете звертатися до мене на ім'я. Ви дуже красива. Ви нагадали мені мої молоді роки, коли я була капітаном корабля. Хороші були часи.

— Вам і тепер нічого не бракує, Лідо.

— Припиніть, баронесо. Між вашими п'ятьма десятками і моїми сімома з хвостиком величезна відстань. Восьмий десяток — уже не криза, Ґвен, а очевидний занепад. І жодні досягнення косметології його не приховають. А у ваші роки… О, у ваші роки я була невтомною у всьому. І дуже амбіційною. Адже ви також амбіційна, чи не правда, Ґвен?

— Я науковець. Моя професія мені подобається.

— Так, я чула про ваші досягнення. Як зветься ота ваша жаба? «Смердючка Вей?» Кумедно… А ті ваші університетські гострослови вас так, бува, не називають?

— Поза очі іноді називають. Галузевий гумор, Лідо. У вас, кажуть, у молодості також було цікаве прізвисько. Ймовірно, воно з'явилося внаслідок вашої невтомності.

— Можливо, й було, я вже не пам'ятаю, — намісниця обернулася до Тени Ферфакс. Вона саме зайшла до житлового блоку.

— Чого тобі треба? Ти вже готова?

— Так, мем. Я не з приводу бою. Лорд Джилін хоче з вами поспілкуватися.

— Це терміново?

— Це невідкладно.

— А зв'язатися через комунікатор він зі мною не може?

— Він просить вас пройти до «червоної зони».

— У таборі вже обладнали «червону зону»?

— Так, мем. У третьому модулі. Він ліворуч звідси, з червоною смугою на шлюзі.

— Добре, йду… Вибачте, Ґвен. Ми ще продовжимо з вами цю захоплюючу бесіду. Ви ж не відмовитесь приєднатися до нас під час бою?

— Я не люблю кровопролиття.

— Крові буде зовсім трошки. Моя клонка притисне цю блонді до бар'єру через сорок секунд.

— Це ми ще побачимо, — пообіцяла Тена і труснула густою гривою золотого волосся. Вона не зводила з баронеси недоброго погляду.

— Звісно, дитинко, подивимося. Бережи себе. А ви, Ґвен, приходьте. Попліткуємо про смердючих жабок.

— І про панелі.

— Що-що?

— Мені казали, Лідо, що в добрі старі часи офіцери вашого рейдера дали вам прізвисько «Масажна Панель».

— Гм… Навчилася кусатися у своїх жаб, так? Ну-ну… — намісниця жовчно посміхнулася, потім помахала пальцем у бік Тени:

— Ти нічого не чула, блонді. Зрозуміла? Уб'ю.

— Так точно, мем! Я нічого не чула.

— Вірю… Не запізнюйтеся, баронесо! — вигукнула Унно вже з порога шлюзу. Її закутий у діамантову броню кіборґ-охоронець ковзнув за намісницею.

— А ви граєтеся з вогнем, докторе Вей, — сказала Тена, коли вони з Ґвен залишилися наодинці. — Намісниця надзвичайно злопам'ятна.

— Це ви граєтеся з вогнем, прем'єр-лейтенанте Ферфакс. Ви і весь ваш клан.

— Погрожуєте?

— Попереджую.

— Навіть так, попереджуєте! Ваші люди сьогодні викрали Знаючу з «Благословенного починання». І вбили там трьох бійців полковника делла Варди. Трьох офіцерів з управління