Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Коли курява спаде 📚 - Українською

Читати книгу - "Коли курява спаде"

284
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Коли курява спаде" автора Алай. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 40 41 42 ... 218
Перейти на сторінку:

Тепер в обернених на мене очах Дролми з'явилися сльози, вона впала на коліна й піднесла мої руки, видихаючи вгору аромат своїх вуст. Місце, яке боліло, почало свербіти, тож я розсміявся. Служниця повернулась до матері й сказала:

— Пані, молодший панич сьогодні схожий на справжнього панича. Дивись, у майбутньому він і справді стане туси Мерці.

Ці слова були дуже приємними. Навіть попри те, що я не міг стати туси на цих землях. І навіть якби я не був дурнем, все одно не я був би майбутнім туси. Вираз обличчя матері свідчив про те, що вона задоволена почутим, однак уголос вона висварилась:

— Що за нісенітниці!

— І що ж за нісенітниці? — спитав туси, увійшовши до кімнати.

— Двоє дітей верзуть нісенітниці, — відповіла йому матір.

Однак туси наполягав на тому, що хоче почути, які ж нісенітниці верзуть двоє дітей. На обличчі матері з'явився такий самий улесливий вираз, який щойно мені показала служниця:

— Скажу тобі тільки тоді, якщо ти не розсердишся.

Батько сів на тахту для куріння опію, що була в кімнаті його дружини, зіперся обома руками на коліна й промовив:

— Кажи!

Дружина туси повторила слова Дролми, що були мені похвалою.

Туси розсміявся й махнув рукою, підкликаючи мене підійти до нього, потім запитав:

— Синку, а ти хочеш бути туси?

Дролма зайшла батькові за спину й почала махати до мене руками, однак я все одно голосно відповів:

— Хочу! — так солдат голосно відповідав на запитання начальника.

— Добре, — продовжив батько. — Однак скажи, це ж не матір навчила тебе так думати?

Я, ніби солдат, звів докупи п'яти й голосно промовив:

— Ні, якраз вона не дозволяє мені так думати!

Туси кинув на дружину пронизливий погляд і сказав:

— Що ж, словам дурня я вірю, адже іноді розумних людей стає так багато, що аж на душі неспокійно, — і додав для мене: — Ти думаєш правильно, однак і те, що твоя мати не дозволяє тобі так думати, — теж правильно.

Мати наказала Дролмі відвести мене до моєї кімнати:

— Паничеві час спати.

Дролма, коли допомагала мені роздягатися, то схопила мою руку й приклала до своїх грудей — її серце скажено калатало. Вона сказала, що я налякав її до смерті. І ще сказала, що в дурнів є своє щастя. А я відповів, що я не дурень, оскільки дурень не буде хотіти стати туси. Від того вона знову перелякалась і вщипнула мене.

Потім я заснув, сховавши свою голову між її грудей.

Усі мої сни останнім часом були білими. І цей вечір не був винятком. Я бачив, як на мене накочується білий колір. От тільки не міг розібрати, чи його джерелом були жіночі груди, чи макові коробочки. Мене закрутила біла хвиля й понесла кудись. Я голосно скрикнув і прокинувся. Дролма обійняла мене й спитала:

— Що сталося, паничу?

— Щур! Щур! — вигукнув я.

Я справді побачив щура. Прямо на плямі тьмяного місячного сяйва, що лилося крізь вікно.

Я боявся щурів.

Відтоді я не наважувався один ходити по замку.

9. Хвороба

Я боявся щурів.

А вони казали, що я захворів.

Я не захворів, я тільки боявся тих дрібних істот, які верещать, мають блискучі очі й гострі передні зуби.

Однак вони наполягали на тому, що я захворів. Я ж ніяк не міг заборонити їм так думати. Все, що я міг, — це міцно стискати руку Дролми, коли приходила мати. Щодня управитель кликав хлопчика-раба Соднама Г’ялцена й спадкоємця ката Аїра-молодшого, щоб вони чекали біля входу, і відколи я виходив з дверей, ці двоє підлітків-слуг, моїх однолітків, ходили за мною, не відступаючи ні на крок.

Дролма сказала:

— Панич іще не став туси, однак уже важливіший тут за туси.

— Я боюся, — відказав я.

1 ... 40 41 42 ... 218
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Коли курява спаде», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Коли курява спаде"