Читати книгу - "Північний вітер"

До зв’язку.

Еммі.

Шість годин потому

RE:

Лео, я сиджу у своїй кімнаті, Бернард ще працює, Фіона ночує в подруги, Йонас спить (без двох зубів), Вурліцер їсть собачий корм. (Це дешевше. А самому Вурліцеру однаково, аби багато було.) Бурундуків у нас, як Ви розумієте, немає, інакше, підозрюю, кіт ними гарненько поласував би. Меблі поглядають на мене з докором. Вони відчувають зраду. Вони погрожують: «Агов, тільки спробуй повідомити про нашу вартість, колір, дизайн!» Піаніно каже: «Агов, тільки спробуй розповісти йому, що Бернард був твоїм вчителем музики! І як Ви вперше поцілувалися, як сиділи на мені, як любилися». Книжкові полички питають: «Що він за один, цей Лео? Що він тут забув? Чому ти години витрачаєш на нього? Чому не повертаєшся до нас? Чому така задумлива?» CD-програвач обурюється: «Ще дійде до того, що ти Рахманінова не слухатимеш — ти ж знаєш, що Вас із Бернардом не в останню чергу поєднала музика, — а забажаєш слухати те, що цей Лео полюбляє. Може, він Sugababes[6] слухає!» Лише стелаж з вином заперечує: «А я нічого проти того Лео не маю. Ми втрьох одне одному пасуємо». Ліжко ж мовить загрозливо: «Еммі, дивись мені, не мрій про інші місця. Дивись, щоб тебе не впіймали тут із цим Лео! Попереджаю тебе!»

Я так не можу, Лео. Я не можу ділитися з Вами цим світом. Ви не можете бути його частиною. Цей світ надто компактний, він — справжня фортеця. Її не підкорити, вона не стерпить чужинців, вона надто закрита. Лео, ми обоє повинні залишатися «за межами» цього світу. Це наш єдиний шанс, інакше я Вас втрачу. Ви хочете знати, як мені ведеться у шлюбі? Чудово! Лео, чесно! І Бернарду також чудово ведеться. Він обожнює мене. Я поважаю та ціную його. Ми дуже шанобливо ставимося одне до одного. Він мене ніколи не обманув би. Я не змогла б лишити його. Ми не бажаємо одне одного образити. Ми розраховуємо одне на одного. Маємо музику, театр. А ще у нас багато спільних друзів. Шістнадцятирічна Фіона мені — як молодша сестра. А для малого Йонаса я — наче мама. Коли його мама померла, йому було лише три рочки.

Лео, не змушуйте мене гортати сімейний альбом. Зробімо так, якщо Ваша ласка: я розповідатиму про «дім», коли мені цього справді захочеться, коли виникне така потреба, коли знадобиться думка дуже-дуже близького друга. Проте Ви можете залюбки повідомляти мені докладно про перипетії свого особистого життя (Тільки нічого еротичного. Цього я не дозволяю!)

Так, тепер я нарешті піду до ліжка — і нарешті спатиму міцно. Лео, як чудово, що Ви повернулися! Лео, Ви мені потрібні! Я мушу мати можливість жити й відчувати за межами свого світу. Лео, Ви — мій зовнішній світ! Про Марлен поговоримо зранку, позаяк для цього мені знадобиться свіжа голова.

Добраніч, Лео! Цілую Вас на ніч.

Наступного дня

Тема: Марлен

Доброго ранку, Лео. Якщо не виходить ні бути разом, ні окремо, тоді є лише одна можливість — заміна! Лео, Вам потрібна інша жінка. Ви просто мусите знову закохатися. Тільки тоді Ви зрозумієте, чого Вам увесь час бракувало. Близькість — це не порушення дистанції, а її ліквідація. Напруження — це не нестача досконалості, а безперервне прагнення до неї. Лео, нічого не залишається крім як знайти Вам жінку!

Звісно, вкрай наївно казати: забудьте Марлен! Та Ви повинні це зробити, насправді це зробити. Ось що я пропоную: замість Марлен думайте постійно навмисно про мене! Можете уявляти зі мною все те, що робили би з Марлен. (Меблі знову пильно на мене дивляться.) Думати про мене — то просто перехідна стадія, допоки ми не знайдемо Вам жінку. Яку Ви хотіли б? Як вона має виглядати? Лео, скажіть уже! Може, у мене вже є кандидатура для Вас.

Якщо серйозно, то жінка, яка каже: «Якщо тобі подобається їй писати, то пиши», — вона й на кілометр не наблизилася до мого власного уявлення про кохання. Марлен не кохає Лео. Кожен у цій незакоханій парі черпає свою пристрасть з палкого бажання кохання іншого. Доладніше мені цього не сказати. А тепер мушу ставати до праці.

До зв’язку.

Еммі. Ваша віртуальна альтернатива.

Чотири години потому

AW:

Люба Еммі із зовнішнього світу, читати Ваші листи — справжня насолода. Я Вам вельми за них вдячний. Можете підбадьорити свої меблі: захоплююся їхньою позицією та ціную командний дух. Я не збираюся бути чужинцем в оселі Еммі Ротнер, відтак окупую Еммі лише перед монітором комп’ютера! Передавайте щире вітання винному стелажу: може, ми якось влаштуємо опівнічну зустріч утрьох. (Обіцяю так більше не напиватися.)

Особливо прекрасними видаються Ваші думки