Читати книгу - "Наркономіка. Як працює економіка картелів"

Ураз запроваджено цілу низку корисних правових норм у галузі. Заборонено продаж психоактивних речовин неповнолітнім і рекламу в пункті продажу. Фірми зобов’язано одержувати ліцензію на торгівлю такою продукцією, через що кількість пунктів роздрібної торгівлі скоротилася з 3000 до трохи більш ніж 200. Виробників змусили реєструвати свою продукцію і пояснювати споживачам, що на них може чекати. Наприклад, потенційні споживачі препаратів знатимуть, що в дозі «Знавця ілюзій» міститься 45 мг активної речовини, тобто PB225F, на грам. Якщо ж вони схочуть меншу дозу, то зможуть узяти «Масив ілюзій», де менша концентрація активної речовини. Назагал пропонований асортимент звузився з більш ніж 200 до менш ніж 5085. Виробникам доводиться подавати свої назви та адреси, що розкрило цікаву особливість галузі: деякі юридичні особи реєструвалися просто у когось удома, а інші – у фешенебельних бізнес-парках.

Але перші коти за плоти. По-перше, регуляторні агенції знемагали через незмірні обсяги нової роботи і працювали повільніше й неоковирніше, ніж треба. У перехідний період, доки наявні спайси могли продаватись, а влада розбиралася з деталями вимог до нової сертифікації, шкідливі препарати залишалися на ринку довше, ніж треба. Це збільшувало побоювання, що за нової системи влада попускатиме продаж небезпечних препаратів.

Більша проблема полягала в тому, що реформа сильно відставала від графіка. Менш небезпечні спайси здебільшого заборонили ще кілька років тому. А залишились у продажу справжні «наркотики-франкенштейни», які постійно модифікувалися, щоб обійти попередні заборони, і були для споживачів більше шкідливими, ніж корисними. Уряд спіткала криза довіри, і 2014 року, коли попереду бовваніли вибори, він поквапом ухвалив поправку до закону, що скасовувала тимчасові ліцензії, видані раніше. Ідея була непогана: прибрати з ринку препарати, доки їм не дадуть належну оцінку. Проте поправка містила дивний пункт про те, що наркотики не можна випробовувати на тваринах. А без такого тестування препарати не дозволяється ліцензувати для споживання людьми. І станом на час написання цієї книжки реформа зависла: Управління з контролю за обігом психоактивних речовин готове видавати ліцензії на перевірені препарати, а виробникам закон забороняє здійснювати потрібні тестування. У травні 2015 року Метт Бавден, який створив галузь спайсів, оголосив про ліквідацію своєї компанії Stargate. В інтерв’ю новозеландському новинному каналу 3 News він сказав:

– Це був найскладніший період у моєму житті. Із ним було складніше, ніж із метамфетаміновою залежністю.

Йому навіть довелося продати свою «ауді», щоб сплатити рахунки86. Коли я вийшов на нього через кілька місяців, усі його клопоти були ще в розпалі – три об’єкти нерухомості повернуто власнику. У короткому мейлі він написав: «Мені, мабуть, доведеться виїхати з країни».

Попри те що її змарнували, новозеландська реформа пропонує інший підхід до регулювання нового покоління синтетичних наркотиків, які так важко було подолати традиційними способами. Годі було похопитися за хіміками, котрі щотижня створюють новий спайс. Передпродажне тестування й ліцензування найменш шкідливих сумішей – вельми суперечливий вихід, бо звеселяльні препарати одержують офіційний дозвіл. Однак країни починають розуміти, що ця альтернатива – спіраль нових, ще небезпечніших модифікацій.

Бонусним ефектом такого регулювання є зміна стимулів для виробників. Наразі їх спонукає потреба створювати нові різновиди препаратів, щоб уникнути заборон, не переймаючись безпекою споживачів. На регульованому ринку може бути інакше. Виробники матимуть потужну мотивацію вдосконалювати (і патентувати) продукт, що буде менш шкідливим і відповідатиме запитам споживачів. Дехто вже замислюється над цим. Бавден каже, що якщо йому колись удасться налагодити свій бізнес, він створить синтетичний замінник іншому наркотику – алкоголю. Він упевнений, що з часом його фармакологи придумають п’янкий дурман на заміну бухлу, аби запобігти призвичаєнню, цирозу печінки і похміллю. Це дивна проекція нинішніх законів про наркотики, та й теперішня система такий продукт відразу заборонить.

Розділ 8. Замовляння партії онлайн

Наскільки купівля в інтернеті покращила обслуговування клієнтів наркодилерами

Першу покупку онлайн зробили 1994 року. У мережі досі нема одностайної думки щодо того, хто був покупцем. Дехто вважає, що першим проданим товаром став альбом Стінга Ten Summoner’s Tales, який купили на сайті NetMarket за 12 доларів 48 центів плюс доставка. Але на першість претендує і Pizza Hut, що заявляє, ніби трохи раніше продала велику піцу з пепероні, грибами й чималою кількістю сиру. До речі, на нинішньому сайті Pizza Hut у кутку збережено для нащадків стару чорно-білу версію сторінки для замовлень87.

Можливо, це й справді були перші покупки в мережі. Але якщо звернутися до початку інтернету, ще до появи всесвітньої павутини, то знаходять і давніші транзакції онлайн. У 1971 чи 1972 році – докладну дату ніхто вже й не пригадає – студенти Лабораторії штучного інтелекту Стенфордського університету використали Арпанет, попередника Інтернету, щоб укласти угоду зі студентами Массачусетського технологічного інституту на іншому кінці країни. Об’єктом транзакції, ну звичайно, став пакет марихуани.

Відразу після пробних продажів на PizzaNet та інших сайтах почався справжній бум ритейлу онлайн. Відколи широкосмуговий інтернет прийшов до домівок людей та їхніх смартфонів (а тепер ще й окулярів і годинників), звичка купувати онлайн чисто все від будильників до відпочинку ввійшла в життя людей не тільки в розвинених країнах, але і в тих, що розвиваються. Тепер на е-комерцію припадає принаймні 10 % усього ритейлу в розвинутих країнах, і її частка продовжує зростати. В усталених царинах, як-от книготоргівля, онлайнові продажі ось-ось переженуть офлайнові. Тим часом онлайн-економіка виходить на ще більше ринків, походьма їх революціонізуючи: уперше з 1950-х років повертається мода на доставку харчів додому, а такі мобільні застосунки, як Uber, струснули бізнес таксі (принаймні в тих країнах, де спілкам таксистів не вдалося заборонити Uber).

До довгого переліку галузей, які інтернет перевернув з ніг на голову, незабаром додамо й наркоіндустрію. З часів першої купівлі марихуани в Стенфорді наркотики стали частиною революції онлайн-шопінгу. З розвитком е-комерції розвивалася й онлайнова торгівля наркотиками. Звичайні браузери залишають сліди роботи в інтернеті, а незнищенна історія кредиток ускладнює закупи онлайн нелегальних продуктів. Проте людям вдається долати ці перешкоди. У жовтні 2013 року ФБР оголосило про арешт гаданого власника «Шовкового шляху» (Silk Road) – найбільшої онлайнової крамниці з продажу наркотиків на сотні