Читати книгу - "Адвокат диявола"

Зовсім неподалік ліворуч містер Мільтон облаштував невеличкий танцмайданчик із малинових кахлів. Стробоскопічний світильник, який крутився над майданчиком, обливав гостей, які кружляли під музику, сумішшю з блакитних, зелених і червоних вогників. Танцмайданчик був оточений стіною дзеркал, тож світло відбивалося всюди, а танцюристи бачили власні рухи. Деяких, здавалося, заворожували власні рухомі зображення.

На вечірці вже було понад три десятки осіб. Кевін помітив, що кожну секретарку хтось супроводжує. Венді помахала йому з танцмайданчика. Помахала йому й Даяна, яка сиділа на дивані разом зі своїм супутником.

— Це дві наші секретарки, — швидко пояснив Кевін.

— Секретарки?

Міріам спершу поглянула на Венді, а тоді — на Даяну. Венді була одягнена в яскраво-блакитний брючний костюм з настільки відкритою спиною, що ззаду було видно половину її бюста. Даяна була в чорному трико та джинсах; її груди без бюстгальтера щільно прилягали до тонкої матерії.

— Не дивно, що ти щодня так рвешся на роботу, — поскаржилася Міріам.

Кевін відповів їй пустотливою усмішкою.

Але на вечірці всюди були вродливі жінки в супроводі чоловіків, одягнених у куртки та костюми. Захід видавався розкішним. Кімнатою ходили офіціанти в білих піджаках і чорних краватках та офіціантки в чорних спідницях і білих блузах, розносячи таці з явно смачними гарячими закусками, коктейлями та келихами шампанського.

Даяна відкинулася на спинку дивана, і двоє чоловіків заходилися годувати її виноградом, дражнячи, а тоді торкаючись її губ, аж доки вона не впускала до рота разом з виноградом пальці котрогось із чоловіків. Тоді ж Кевін почув ліворуч від себе жіночий сміх. Повернувшись, він побачив кількох жінок і чоловіків, які танцювали так близько одне від одного, що здавалося, ніби вони смикаються в сексуальному екстазі. Посередині великого приміщення плавно наближалася до стійки фігуриста руда жінка, боса й одягнена в щось схоже на комбінацію. На неї схвально дивилися навіть жінки. У яскравішому освітленні її груди стало видно повністю. Груди в неї все одно що оголені, подумалося Кевінові. Вона долучилася до двох чоловіків за стійкою, які наблизилися до неї так, наче вона — магніт, а вони — залізні.

Кевінові почало здаватися, що вони з Міріам прийшли на сучасний аналог римської оргії. Він відчував захват, збудження і веселощі. Не дивно, що молодшим партнерам так хотілося на чергову вечірку в пентхаузі.

На задньому плані, біля вікон, стояли містер Мільтон і молодші партнери, кожен із келихом шампанського в руці. Містер Мільтон був одягнений у щось схоже на шарлатний смокінг і широкі штани того ж кольору. Помітивши Кевіна й Міріам у відчиненому ліфті, він негайно сказав щось Полові Сколфілду. Пол кивнув диск-жокеєві за пультом, і музика зупинилася.

Усі принишкли. Містер Мільтон вийшов уперед.

— Пані та панове, дозвольте представити вам нашого нового молодшого партнера та його дружину, Кевіна і Міріам Тейлорів.

Усі присутні зааплодували. Кевін поглянув на Міріам і побачив, що вона радісно всміхається. Її очі блищали від захвату. На його пам’яті вона ще ніколи не мала такого яскравого вигляду; її природну зовнішність було видно крізь макіяж. Вона міцно стиснула його руку.

— Дякую, — сказав Кевін, киваючи всім зліва направо.

Містер Мільтон пішов до них, і музика залунала знову. Усі повернулися до своїх занять. Роззирнувшись у пошуках Норми та Джин, Міріам побачила, що вони махають їй із протилежного боку танцмайданчика. Десь посередині кімнати зліва спокійно сиділа Гелен Сколфілд, яка дивилася на присутніх із келихом білого вина в руці. Вона сиділа так тихо, що скидалася на ще одну алебастрову статую.

— Вітаю, — промовив містер Мільтон.

— Міріам, знайомся: містер Мільтон, — сказав Кевін.

Джон Мільтон узяв у праву долоню простягнуту руку Міріам, а тоді накрив її лівицею й усміхнувся.

— Міріам, мені розповідали, що ви дуже приваблива жінка. На мою думку, вони страшенно применшували дійсність.

Міріам зашарілася.

— Дякую. Зайве казати, що мені здається, ніби я вже вас знаю. Усі, з ким я зустрічаюся, дуже багато про вас говорять.

— І, сподіваюся, неодмінно добре, — він удав, ніби супиться на Кевіна.

— Нічого такого, що ви б могли поставити під сумнів, — запевнив Кевін, піднявши праву руку.

Джон Мільтон засміявся.

— Дозвольте мені знайти вам щось випити, а тоді відрекомендувати вас деяким моїм гостям. А трохи згодом, — промовив він, не відпускаючи руки Міріам, — ми побачимо, чи зможу я вмовити Міріам зіграти для нас на роялі.

— О ні. Вони вам розповіли, — вона докірливо зиркнула на Норму та Джин, які за цим спостерігали й широко всміхалися.

— У цьому не було потреби. Я про це знав. Ваша слава біжить попереду вас, — швидко додав він, і Міріам засміялася.

— Думаю, мені треба буде випити, — сказала вона.

Кевін засміявся, і вони втрьох пішли кімнатою, зупинилися біля одного офіціанта, в якого Джон Мільтон узяв їм по коктейлю, а тоді пішли знайомитися далі.

Кевін був вражений розмаїттям професіоналів, які приїхали на вечірку до містера Мільтона. Були присутні юристи з інших фірм, з-поміж яких про багатьох Кевін чув або пам’ятав ще з університетських часів, коли студенти-правники обговорювали ідеальні місця для роботи. Їх з Міріам відрекомендували двом лікарям-кардіологам. Він упізнав доволі знаменитого бродвейського актора, відомого своїми характерними ролями. Вони зустрілися зі знаним колумністом «New York Post», а згодом їх відрекомендували Бобові Мак-Кензі, помічникові окружного прокурора.

— Боб любить періодично зазирати до ворожого табору, — пожартував містер Мільтон, а тоді докинув удавано серйозним тоном: — Особливо тоді, коли в нас нова зірка.

— Я ще не зірка, — відповів Кевін і потиснув довгу руку Мак-Кензі. Мак-Кензі здався йому схожим на Лінкольна: щонайменше метр дев’яносто п’ять на зріст, довготелесий, але міцний, на що вказувала хватка. Мак-Кензі мав вузьке смагляве обличчя з глибокими сумними очима та різкими рисами.

— Проблема в тому, — сказав Мак-Кензі, — що всі, хто працює на Джона Мільтона, рано чи пізно стають зірками. А це ускладнює роботу прокуратурі.

Джон Мільтон засміявся і сказав:

— Послухай, Бобе, ми не ускладнюємо тобі роботу — ми змушуємо тебе показувати себе якнайкраще. Ти маєш