Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » На краю ненависті, Уляна Пас 📚 - Українською

Читати книгу - "На краю ненависті, Уляна Пас"

750
0
23.12.23
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "На краю ненависті" автора Уляна Пас. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 41 42 43 ... 67
Перейти на сторінку:

- Та в нормі я! - буркнула більше розгублено, аніж злісно. - Не виспалася просто. 

- Розумію. З Яном так само. Заледве витягнув його з ліжка, - хмикнув Марк. 

Я ж лише прикусила язика, щоб не бовкнути чогось зайвого. Невже Золотов також погано спав цієї ночі? Думав про наш поцілунок, чи тут щось інше?

- Довго нам їхати? - запитала,  щоб розвіяти напружене мовчання. 

- Є трохи. Понад сто кілометрів, - відповів Марк. 

Мені хотілося запитати, чому вона так далеко, але, пригадавши, що ця дача належить родині Яна - передумала. Говорити з ним не хотілося. Краще взагалі вдавати, що його тут немає. Але куди там. Якщо з нами їде Альбіна... 

- Янчику, ти сьогодні сам не свій. Сталося щось? 

І чого солодкий голос власної сестри так мене дратує? Це погано, чорт забирай! Не вистачало тільки потопати в ревності через клятого Золотова!  

- Не виспався, - бурчання Яна дало нам усім зрозуміти, що він не в настрої. А ще я зраділа тому, що сіла попереду. Не буду бачити його усю дорогу, хоча відчуваю холодок по спині, скоріш за все, від його холодного погляду.  

Напевно, Ян все ж таки заснув, тому що сестра притихла. Зате Марк взявся розповідати мені про свій торішній відпочинок в Іспанії. Дивно, та слухати його було справді цікаво. Марк вмів розсмішити і робив це доволі ненав’язливо.  

За веселими розмовами я навіть не помітила, як минув час. І лише коли автомобіль зупинився перед високими воротами, зацікавлено витріщилася у лобове скло.  

На вулицю вийшов Ян і взявся ці ворота відчиняти. Я ж, наче зачарована, стежила за його рухами, а погляд постійно чіплявся за татуювання, що виглядало з-під коміра футболки.  

Коли ворота відчинилися, Марк заїхав на територію доволі гарного двоповерхового будинку. Було помітно, що він не надто новий, та й знаходився поодаль інших будівель. Позаду виднівся сад, а за ним верхівки високих дерев. Справжній ліс і краса навколо. Не втримавшись, навіть усміхнулася і зраділа, що прихопила з собою фотоапарат.  

Помітивши, що чоловіки заносять у будинок доволі важкі пакети, я поспішила слідом. З подивом відмітила, що будинок цей повністю дерев’яний і дуже затишний. Величезна вітальня з каміном і м’яким килимом під ногами. Простора кухня з сучасною побутовою технікою та усім необхідним.  

Мені тут одразу сподобалося, і настрій повільно, але впевнено, почав підійматися вгору. 

- Допомога потрібна? - запитала саме в Марка, повністю ігноруючи погляди Яна у мій бік. Чоловіки якраз завантажили пакети на стіл, і я розуміла, що на цьому їхня робота завершена.  

- Ще й як, принцесо! - клацнув мене по носі Марк, а Ян від цього жесту нахмурився ще більше. Хоча ще хвилину тому я думала, що більше вже нікуди. - Сподіваюся, що ти вмієш готувати. 

- Сподівайся! - хмикаю і беруся викладати продукти з пакетів на стіл. - До речі, ми будемо самі, чи ще хтось під’їде? 

Чесно кажучи, мені хотілося, щоб нас було більше. Мати змогу заховатися серед натовпу і просто відпочити, викинувши з голови усе погане.   

- Будуть ще Рита та Стас, - несподівано відповів Ян і, наблизившись, взявся допомагати мені викладати продукти.  

Одразу ж стало ніяково від його близькості. І він точно це помітив, адже криву посмішку навіть не намагався приховати. 

- Янчику, покажеш мені нашу кімнату? - на кухню зайшла Альбіна й одразу поспішила до Золотова. 

- Нашу? - хмикнув чоловік, продовжуючи діставати покупки з пакетів. - Ти спиш окремо, Альбіно. Ми ж начебто усе обговорили. 

Дивно, але після його слів щось всередині мене дає тріщину. Невже Ян реально порвав з Альбіною? Це так… несподівано.  

Бачу, що сестра миттєво втрачає свій хороший настрій і хмуриться. А мені б її пошкодувати та підтримати, але не виходить.  

Моя сутність розривається на дві частини, і це препаскудне відчуття. Радіти від того, що сестра страждає, не сильно мене прикрашає. Але і плакати разом з нею я не можу.

То що ж мені робити, чорт забирай?! 

 

 

1 ... 41 42 43 ... 67
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «На краю ненависті, Уляна Пас», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "На краю ненависті, Уляна Пас"