Читати книгу - "Чарівна ти"

Вона продовжувала смакуючи облизувати палець і розповідати водночас:

— Максвелл навчився всього, що я знала сама. Після всіх цих століть самозадоволення чересел він скористався всіма моїми винаходами. — Обличчя старої затьмарила тривога. Навіть її незрячі більмасті очі почорніли. — А тепер Максвелл скористався сексуальною мудрістю століть, щоб зашкодити жінкам та отримати вигоду самому.

Пенні шокувала проникливість цієї жінки-містика. Коли стара знов протягнула палець-гілку, Пенні радо його осідлала та почала збуджено рухатися.

Смакуючи другий зразок, Баба співуче вимовила:

— Ти відчуваєш величезну провину. Ти зрадила своїх сестер-жінок. Допомогла йому вивіряти та удосконалити його зброю для контролю. Безліч жінок перетворено на Максвеллових рабинь з твоєю допомогою.

Від цих слів Пенні зарюмсала. То була правда. Жахлива, але істина правда, у якій вона ніколи навіть собі не зізнавалася.

Баба смоктала палець. Потім витягла його з рота та прицмокнула губами.

— Ти, Пенні Гарриґан, прийшла до мене, щоб я навчила тебе, як йому протистояти.

Сірий язик облизав палець. Смакуючи всю правду, яка затрималася в його зморшках.

— Вам відоме моє ім’я? — не вірячи своїм вухам, здивувалася Пенні. Вона вперше заговорила, її голос зично пролунав у печері. — Ви все це дізналися, лише скуштувавши моїх соків?

Висохлі губи Сивобородої Баби розтягнула посмішка.

— Мені багато чого відомо. — Вона кивнула на тканий килимок з висохлого лишайника та її власних пасом волосся. — Сідай. Для еротичного навчання тобі знадобляться сили. Я заварю нам чаю.

Так само, як Пенні скорилася експериментам Максвелла, усамітнившись у його шикарному пентхаусі, тепер вона віддалася на волю Баби у відлюдній кам’яній печері.

Раніше у Пенні ніколи не було близькості з жінками, але тут — інша справа. Вона ніколи ще не почувалася настільки жаданою, коли її ніжна поступлива плоть поєдналася з висохлою відьомською плоттю старої. Баба вчила її, відкривала таємниці величної сексуальної магії. Стара безперестанку стимулювала її пальцем, аж доки Пенні починала волати, ніби ці слова були останніми її словами на землі. Відьма рідко прохала про взаємність, але коли подібне траплялося, Пенні з найбільшою повагою поспішала задовольнити зморщену стару. А коли Пенні вдавалося вирвати у вчительки навіть помірний зойк задоволення, це сприймалося як величезний тріумф.

Йдучи на полювання, Баба заохочувала Пенні скористатися кістками та камінням і винайти власне приладдя для задоволення. Розмахуючи пір’ям, примотаним до гілок грубими шкіряними стрічками, Баба вихвалялася:

— Це те, що стало зразком для Максвелла, який потім зганьбив його. Вони мають на меті посилити жіночу енергію. Вони мають зробити тебе сильнішою, а не слабшою. — Підморгнувши більмастим оком, вона запевнила дівчину: — Вони не виснажать тебе. — Нахилившись ближче, прошепотіла: — Але ти повинна бути дисциплінованою!

Баба попередила:

— Еротична мудрість давніх предків може виявитися надто могутньою для більшості тих, хто її шукає. — Вона мрійливо всміхнулася. — Учні навідуються сюди, щоб здобути ці знання. Багато загинуло, не витримавши тягот подорожі, ще більше полягло від власних рук. — Вона розповіла, як приносила їм яйця, але вони не їли. Запрошувала їх на ліжко з моху та пір’я, але вони відмовлялися. — Ось воно як трапляється. — Вона покірно знизала плечима. — Я навчила їх кількох елементарних чуттєвих вправ, але невдовзі їх поглинало самозадоволення.

На власний подив, одного вечора Пенні довела вчительку до тривалого енергійного оргазму. Майстерно зволожуючи губами та язиком, Пенні роздражнила хитру стару до того, що вона, здригаючись, пронизливо залаяла. Кістлява відьма сексу несамовито борсалася на ліжку з гілок. Її беззубі ясна щось шамкали.

Пенні довела солодке катування до межі жорстокості, а потім кінець-кінцем зменшила свій вплив на інтимні частини тіла старої. Нарешті Пенні підняла спітніле обличчя, відірвавшись від своєї справи. Витерла мохом підборіддя, з якого струмував піт. Грайливо перехопила Бабин погляд та наполягла:

— Поділися зі мною таємницею, стара. Розкрий мені таємницю, або я продовжу лизати тебе, доки ти не збожеволієш.

Пенні бачила, що її вчителька отримала велику насолоду. Стара, здавалося, сп’яніла від задоволення. Баба, хапаючи ротом повітря, похитала головою, відстрочуючи натиск оргазмів.

— Тоді таємницю! — вимагала Пенні.

— Таємницю, — погодилася Баба. Вона лежала на спині, потім підвелася на лікті. — Тобі Масквелл говорив, навіщо він мене шукав?

Пенні знизала плечима.

— Задля того, щоб навчитися?

— Ні. — Баба понуро похитала головою. — Задля того, щоб відволіктися. Допомогти йому позбутися великого смутку.

— Смерті матері, — припустила Пенні. Теж собі таємниця! Про це у подробицях сповіщав «Нешнл Інкваірер».

І знов-таки жінка-містик виправила свою ученицю:

— Макс спромігся на подорож задля сексуальної науки, щоб забути про смерть своєї дружини.

Настала черга Пенні збентежитися. Більшого дива годі було й почути!

— Його дружини?

Баба мовчки кивнула. Колись Максвелл був одружений. У коледжі він познайомився та почав зустрічатися з розсудливою дівчиною, що навчалася на підготовчих курсах юридичного факультету. Обоє закохалися до нестями. То був не той холодний, цинічний Макс, із яким Пенні марнувала час. Той юнак був цілком відданий своїй нареченій. Вони були закоханими на порозі благословенного життя разом.

Відьма сексу зітхнула.

— Подробиці загибелі дівчини не важливі. Серйозна алергічна реакція. З її загибеллю і життю Макса настав край.

Він прийшов до печери Баби невтішним удівцем. Роздратований юнак мав єдину мету: марнотратити роки, що йому залишилися, у пошуках власних задоволень.

Пенні жадала подробиць, але, здавалося, був не надто слушний час для того, щоб допитувати вчительку.

Вона лише спитала:

— А як її звали? — Пенні ніжно провела пальцями по шкірі старої. Граючись, подражнила тендітну тканину анусу відьми. Щедро плюнула, щоб змастити виснажений отвір.

Баба відповіла:

— Як її звали? — Вона не встояла перед пестощами ані миті. Її голос пом’якшав, немов вона занурилася у мрії. — Її звали Феба.

Феба. Саме це ім’я тривалий час лунало у Пенні в голові. Феба Максвелл. Складалося враження, що люди Максвелла вилучили всі згадки про Фебу з газет, які йому належали, з Інтернету, взагалі з історії. Вона була ахіллесовою п’ятою Максвелла. Доказом того, що його серце можна розбити. Поки Пенні розмірковувала над цим боком його життя, нахилилася над жмутом посивілого волосся, яке навіть зараз стирчало вгору й нетерпляче очікувало на її увагу.

Пенні повернулася до свого