Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Щоденник Лоли 📚 - Українською

Читати книгу - "Щоденник Лоли"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Щоденник Лоли" автора Ольга Купріян. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 41 42 43 ... 49
Перейти на сторінку:
Оксаночка така в нас героїня! Ви її кинули, а вона була ні в чому не винна, і все одно вас не здала! Фу! Ненавиджу всіх!

Але найгірше було, коли він попросив мене залишитися. Я його розчарувала. Звісно, він цього не говорив. Хоча краще б сказав. Бо те, що він зрештою наговорив, було у сто разів гірше за все, що я могла собі уявити.

Ці слова весь час прокручуються в мене в голові. Без пауз. Не можу їх вимкнути. Здається, скоро збожеволію. Як набридлива пісня.

«Хочу поговорити з твоєю мамою. Іноді краще займатися вихованням дітей, а не зароблянням грошей. Хороший приклад — Катерина Анатоліївна. Вона заради доньки готова на все».

Катерина Анатоліївна, кажете… Вони точно мутять.

Ну-ну. Побачимо, що ви скажете потім...

Та що ви, Олександре Ігоровичу, взагалі знаєте про мою маму?! Та моя мама — найкраща у світі. Та якби вона була тут, то нічого, НІЧОГО, чуєте, такого зі мною не трапилося б! Та вона за мене повидряпувала б очі таким, як ви, Вероніка, а того нарика, який мене викрав, вона б на кісточки розібрала… Та вона б не дозволила нікому з мене знущатися… А ви кажете: Катерина Анатоліївна… Не дуже вона хороша мама, якщо її донечка з нею ТАК говорить… Але хіба він це бачить?! Та в нього перед очима тільки ангелоподібна Катруся, матір-срана-Тереза…

Ненавиджу.


Ввечері.

Паша сам винен. Не відповідаєш на мої дзвінки — ну й доб­ре, будеш іще кусати лікті. Ревнуєш до Алекса? Окей, будеш ревнувати ще й до Тохи. Бідолашний Тоха… Можливо, за інших обставин я б не була з тобою таким стервом, але ти закохався не в ту дівчину і не в той час.

Придумала, як помститися економічці й заодно розкрити очі Алексу на її чорну суть. Тоха мені в цьому допоможе.


5 травня

Ще треті півні не співали, ніхто ніде не гомонів (приблизно третя ночі).

Я така щаслива, така щаслива! Здається, зараз вибухну від щастя, якщо не напишу про це. Коли вже ранок?

Паша спить. У МОЄМУ ЛІЖКУ!!! Ось тут, зовсім поруч. Я чую його дихання. Він зовсім голий. Тільки ковдрою вкрився по самі вуха. А я й не знала, що він так спить))).

Усе, що трапилося до сьогоднішньої ночі, неважливо.

Дискотека, Пашин танець із Нікою (розберуся з цим пізніше, вже є план), група «Чистилище» і дурнуваті меми цього «Ніхто» (який лузер вибрав собі такий нік?!), хоча про Оксану-міс-зечку все-таки було ржачно. Ну, але за мої фотки він заплатить! Алекс… Ну ок, я собі пообіцяла про це поки що не думати.

Коротше, Я ТЕПЕР ЖІНКА!

Не знаю, з чого почати. Думки стрибають від однієї до іншої, це просто неможливо витримати!!! Від цього є таблетки? Може, випити заспокійливого? А якщо прокинеться бабуся? А якщо хтось із малих? Це ж буде КАТАСТРОФА! Домовилися з Пашею, що він піде додому о 5:30, бо бабуся завжди, ЗАВЖДИ прокидається о 6:10. Це закон. Вадик о 7:00, Ілля о 6:50, Єва о 6:30–7:10. Я за цей час сходжу в душ, щоб нікого не будити.

Мамо рідна, як же все-таки хочеться кричати! Хоч виходь на балкон і вищи… Але мозок каже: ти що, дурепа?

Спершу Паша хотів зробити ЦЕ відразу, як ми прийшли з дискотеки. Ми цілувалися, те-се, він почав мене роздягати, скинув сорочку… Ну, як і попередні рази. Але я вчасно схаменулася: ЩЕ Ж РАНО! Ніхто не спить. І взагалі: «Паша, ти подзвонив мамі?!» Треба було бачити, як він на мене глянув. Без слів ясно, що не подзвонив. Ще й ображається! Вічно я все мушу планувати САМА. А потім якісь несподіванки, фак-апи, і що — Лола винна! Бо не врахувала.

Цього разу я хотіла, щоб усе було ідеально. Я ще ніколи ЦЬОГО так не хотіла, як сьогодні. Після того їхнього танцю з Нікою. Після того, як Алекс мене відшив. Знову. У голові наче банери мигали, не давали ні про що думати: «Лоло, не відпускай Пашу, він ТВІЙ!», «Лоло, обережно!», «Лоло, небезпека!»

Я вирішила, що сьогодні ми нарешті будемо разом. По-дорослому. По-справжньому. Після цього ніяка Ніка в мене його не вкраде. Хай тільки посміє!

Найважче було здихатися малих. Я ж казала, що вони останнім часом звикли спати зі мною. Єва так просилася, аж так плакала… Але я була невблаганна. Поклала їх усіх разом, хай обіймаються. Вибачте, малюки, в сестрички сьогодні дорослі справи. Довелося сидіти біля них довго, повкладалися майже о десятій. Бідний Паша, мабуть, уже геть замучився чекати. Може, в нього навіть телефон розрядився… А! Я ж забула написати, що весь цей час від відсиджувався на балконі, за шафою з консервацією))). Щоб ніхто не просік, що він у нас. Бабуся зробила контрольний візит «надобраніч» о 22:15. І пішла дивитися своє ток-шоу. З тією, як її. Неважливо.

Я сходила в душ, довго не могла вибрати гель. З ваніллю, корицею чи шоколадом? Вибрала молочний. Він якийсь ніжніший, після нього шкіра гладенька, мов у немовляти. Це, між іншим, не з реклами, а з мого влогу. Зуби я чистила хвилин дев’ять! А потім ще три хвилини полоскала еліксиром. Саме в цей час постукав Паша. «Ти що, дебіл?!» — хотіла була накричати я, але мудро промовчала. Все-таки вдома діти, і вони сплять. А ще бабуся. Вона не спить. Тоді я дуже промовисто на нього глянула: «Ти що, хочеш, щоб нас спалили?!» Але Паша подивився на мене не менш промовисто і прошепотів на вухо, що йому треба в туалет. Ага! Точно, у нас же ванна спільна з туалетом.

Я неохоче вийшла, замотавшись по шию в рушник. Не розумію, чому на мене напала ця дика сором’язливість! Через п’ять хвилин повернувся Паша, від нього пахло моїм гелем для душу. Шоколадним. А шкіра його на дотик була… гладенька.

Перевірити, чи зачинені двері. Ще раз про всяк випадок перевірити.

Якийсь час я ще прислухалася до звуків у квартирі… Дуже хвилювалася, щоб не чути було поцілунків… Здавалося, наше дихання звучить ТАК ГОЛОСНО, що всі позбігаються прямо зараз і про все-все здогадаються. Ми включили фільм. Начебто я дивлюся щось, бо не можу заснути. Бабуся знає про мої проблеми: цього вечора вона, як завжди, заварила мені своєї чудодійної травички. Але я нічого не пила. Я ж не планувала спати, а завтра субота — вставати нікуди не треба. Що то був за фільм? Не пригадую, ясно ж, що ми його не дивилися.

1 ... 41 42 43 ... 49
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Щоденник Лоли», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Щоденник Лоли"