Читати книгу - "Марсіянин"

Тому я скористався камерою. У мене їх багато, спеціально створених для роботи на Марсі. Я писав байти на піску коли вони приходили, фотографував, а потім переписував у Габі.

Нині ніч, тому повідомлень більше нема. Завтра я введу це у ровер, і ґіки з ЛРР зможуть ним скористатись.

У імпровізованому центрі керування Патфайндером носився відчутний сморід. Вентиляційна система не могла впоратись із такою кількістю людей, які наполегливо працювали і не мали часу на особисту гігієну.

- Ходи сюди, Джеку, - сказав Венкат. - Схоже ти сьогодні найбільш Тімо-наближений.

- Дякую, - сказав Джек, сідаючи на місце Венката поряд з Тімом. - Агов, Тіме!

- Джек, - сказав Тім.

- Скільки знадобиться для патчу? - спитав Венкат.

- Має бути просто миттєво, - відповів Джек. - Уотні ввів хак раніше сьогодні, і ми впевнились, що він діє. Ми оновили ОС Патфайндера без проблем. Коли Уотні завантажить патч і перезавантажить ровера, ми маємо отримати зв’язок.

- Боже, який складний процес, - сказав Венкат.

- Спробуйте колись оновити Лінукс-сервер, - сказав Джек.

По хвилі тиші Тім сказав:

- Ви розумієте, що він пожартував, правда? Це мало бути смішно.

- Ох, - сказав Венкат. - Я фізик, а не комп’ютерник.

- Це не смішно і для комп’ютерників.

- Ти дуже неприємна людина, Тіме, - сказав Джек.

- Система онлайн, - сказав Тім.

- Що?

- У нас є зв’язок. Просто щоб ви знали.

- Святі яйця! - сказав Джек.

- Запрацювало! - оголосив Венкат усій кімнаті.

[11:18] ЛРР: Марку, це Венкат Капур. Ми слідкуємо за тобою з 49-го Солу. Увесь світ переймається за тебе. Неймовірна робота, притягти Патфайндер. Ми розробляємо план порятунку. ЛРР переробляє МПЧ Аресу 4 для короткого перельоту над поверхнею. Вони заберуть тебе, відтак перенесуть з собою до Скіапареллі. Ми збираємо місію з запасами щоб прогодувати тебе до прибуття Аресу 4.

[11:29] УОТНІ: Радий про це знати. Справді не можу дочекатись, коли не помру. Хочу наголосити, що це не була провина команди. Питання поза темою: що вони сказали, коли дізнались, що я живий? А ще: “Привіт, мамо!”

[11:41] ЛРР: Розкажи про свій “город”. Ми розраховуємо, що пайків тобі вистачить на 400 Солів при споживанні 3/4 порції. Твої рослини вплинуть на це число? Щодо твого питання: ми ще не сказали їм, що ти живий. Ми хочемо, щоб вони зосередились на своїй місії.

[11:52] УОТНІ: Мої рослини - це картопля, які я виростив з тих бульб, що були призначені до Дня Подяки. З ними все гаразд, але площі городу не достатньо для виживання. Харчі скінчаться десь на 900-й Сол. Також: скажіть команді, що я живий! Ви що, показилися?

[12:04] ЛРР: Ми залучимо ботаніків для консультацій і перевірки твоєї праці. На терезах твоє життя, тому ми хочемо бути певними. Сол 900 - це гарна новина. Це дасть нам багато часу на збирання місії з запасами. Також слідкуй за мовою. Усе, що ти пишеш, передається наживо по усьому світу.

[12:15] УОТНІ: Глянь! Цицьки! -> (.Y.)

- Дякую, пане Президент, - сказав Теді у телефон. - Я вдячний за дзвінок і передам ваші вітання усьому закладові.

Кладучи слухавку, він побачив у дверях Мітча Гендерсона.

- Я у вдалий час? - спитав Мітч.

- Заходь, Мітче, - сказав Теді. - Сідай.

- Дякую, - сказав Мітч, сідаючи на гарну шкіряну канапу. Він торкнувся свого навушника і прикрутив гучність.

- Як там Центрі керування? - поцікавився Теді.

- Чудово, - відповів Мітч. - З Гермесом усе добре. І люди у доброму гуморі через події у ЛРР. Сьогодні був хороший день!

- Так, хороший, - погодився Теді. - Ще один крок до повернення Уотні живим.

- Так, до речі, - сказав Мітч. - Ти можливо знаєш, чому я тут.

- Можу здогадатись, - сказав Теді. Ти хочеш розказати команді, що Уотні живий.

- Так, - сказав Мітч.

- І ти згадав про це, коли Венкат у Пасадені, так щоб він не міг заперечувати.

- Я не повинен обговорювати це з тобою, чи з Венкатом, чи ще з кимось. Я - керівник польотів. Це з самого початку мало бути моєю справою, та ви двоє втрутились і відсторонили мене. Попри все це ми погодились, що скажемо їм, коли з’явиться надія. І ось надія є. Ми встановили зв’язок, у нас у розробці план порятунку, а його город купив нам достатньо часу, щоб доправити до нього запаси.

- Добре, скажи їм, - сказав Теді.

Мітч помовчав.

- Отак просто?

- Я знав, що ти прийдеш раніше чи пізніше, то ж я вже обміркував усе і прийняв рішення. Вперед, кажи їм.

Мітч звівся на ноги.

- Гаразд.