Читати книгу - "Сюецінь Ц. Сон у червоному теремі"

червоному теремі» Коли при сотворінні світу Ще не розвіялась імла, — Кого для ніжності й розкошів Земна планида віднайшла? Кінець кінцем усе для того, Щоб у туманах любострастя, Коли зникає й небо враз, І ранить душу сонця гра, Щоб скрасити сльоти нещастя, Розради надійшла пора... Хай «Сну у теремі червонім» Мотиви прозвучать якраз, Аби про золото печалі Печалям вашим не мовчали І яшми скарги мали змогу Всю правду донести до вас![81] Життя — омана[82] Чуткам властивий дух відкрить: «Де золото — там і нефрит!»[83], Засмучуюсь, бо верх бере Союз каміння та дерев![84] Дарма до себе тягне зір Той, хто піднісся вище гір[85], І сніжний блиск явля, Бува, небесних фей життя Складається не до пуття — Як ліс нудний здаля...[86] Зітхаю: в світі метушні Краси не владна сила, ні! Дається навіть сну взнаки: Ти — річ при піалі?[87] Так притупляються думки, Й неспокій на чолі! В зажурі