Читати книгу - "Коріння Бразилії"

Зникнення архівів деяких університетів, наприклад Ліми та Чукісаки, є причиною відсутності точних даних щодо кількості випускників цих навчальних закладів. Проте не виглядає перебільшенням припущення одного з істориків, який оцінює їхню загальну кількість по всій іспанській Америці в близько 150 тисяч осіб. Точно відомо, що в період із 1775 року до здобуття незалежності університет міста Мехіко підготував 7850 бакалаврів та 473 доктора і ліценціата[244]. Цікаво порівняти цю кількість із уродженцями Бразилії, які протягом того ж самого періоду (1775—1821 роки) здобули вищу освіту в університеті Коїмбри: їх було в десять разів менше, або ж, в абсолютних цифрах, 720 осіб[245].

Таким само вражаючим є контраст між іспанською та португальською Америками у впровадженні іншого важливого інструмента цивілізації — друкарської справи. Відомо, що вже в 1535 році у Мехіко друкувалися книжки, а через чотири роки там було відкрито контору ломбардійця Джованні Паолі[246], або ж Хуана Паблоса, який працював перше у німецького друкаря Іоанна Ґронберґера з Севільї. Із Нової Іспанії друкарське мистецтво ще наприкінці XVI століття поширилося й на Ліму: дозвіл на відкриття друкарської майстерні в столиці Перу датовано 1584 роком.

У всіх головних містах іспанської Америки поліграфічні установи існували вже близько 1747 року. Саме цього року в Ріо-де-Жанейро з’явилась і незабаром, за королівським наказом, була закрита майстерня Антоніо Ізідоро да Фонсеки[247]. Королівським листом від 5 липня того ж року наказувалося вилучити та повернути до Португалії коштом власників і на їхній ризик «друкарський шрифт», оскільки недоречним було в Бразилії «у теперішній час друкувати газети та невигідно, аби друкарі займалися своєю справою там, де витрати вищі, ніж у Королівстві, звідки й можуть завозитися друковані книжки та газети, причому за той самий час, за який надходитимуть ще й дозволи, надані Інквізицією та Нашою Радою з керування заморськими територіями, без яких заборонено друкувати та поширювати надруковане».

Ще до початку ХІХ століття, коли в Бразилії після прибуття португальського королівського двору де-факто було запроваджено друкування, кількість творів, виданих у Мехіко, за підрахунками Хосе Торібіо Медіни[248], сягнула 8979, які за століттями розподілялися так:

XVI століття ..........................251

XVII століття ........................1838

XVIII століття .......................6890

На початку ХІХ століття, до 1821 року, у Мехіко було надруковано понад 2673 творів. Отже, за весь колоніальний період з друкарських верстатів цього міста світ побачили 11 625 творів.

Не дивно, що вже наприкінці XVIII століття там же почали друкувати й американську періодику, коли в 1671 році в лавці Бернардо Кальдерона з’явився перший номер «Ga­ceta».

Хоча кількість друкованої продукції Ліми значно поступалася здобуткам Мехіко, вона, утім, також гідна уваги. Медіна зміг навести назви 3948 творів (знайомих йому de visu[249] або з достовірних джерел), які були надруковані у видавництвах перуанської столиці у період з 1584-го по 1824 рік.

З питань книгодрукування колоніальної доби в іспанській Америці варто ознайомитися з такими останніми працями, як блискуче й вичерпне дослідження Хосе Торреса Ревельйо