Книги Українською Мовою » 💙 Дитячі книги » Альфонс Цiттербаке, Герхард Хольц-Баумерт 📚 - Українською

Читати книгу - "Альфонс Цiттербаке, Герхард Хольц-Баумерт"

431
0
11.05.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Альфонс Цiттербаке" автора Герхард Хольц-Баумерт. Жанр книги: 💙 Дитячі книги. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 41 42 43 ... 56
Перейти на сторінку:
йти в Москву, а поки що нишком тренуватися далі.

Увечері я розповів про все Гаррі, нашому піонервожатому. Згадав і про записку батькам. Він негайно подзвонив додому і все пояснив мамі. Мама сприйняла записку за один із моїх жартів і зраділа, що я з усіма.

Гаррі — хороший хлопець. Він пообіцяв тримати в таємниці те, що я йому розповів. Він, мовляв, нікому не скаже, що я випадково потрапив на молодіжну базу, а насправді прямував на Москву.

— Але покарати тебе треба, — підморгнув він мені.

А наступного ранку Гаррі оголосив:

— Сьогодні ввечері Альфонс Ціттербаке розповість про політ у космос. У нього є досвід!

Увечері, коли всі зібрались, я розповів про свої пригоди. Не забув і про зустріч у лісі з биком. Я признався, що то, власне, був не великий бик, а теля, але все-таки бичок, не теличка. Було дуже весело. Бруно навіть забрав назад свій допис.

Після всіх цих пригод я замислився: а чи не краще спочатку стати льотчиком на реактивному винищувачі? Від льотчика на винищувачі до космонавта вже недалеко. Тепер мені хоча б автограф одержати від когось із радянських космонавтів.

А катання на каруселі? Наступні три роки про нього не може бути й мови. Від самої згадки про нього мені стає погано. А того анчоусу ніколи в житті навіть у рот не візьму.


Як я помилково порубав етажерку

Я люблю читати книги. Дуже подобається мені книжка «Тимур і його команда». Ми теж працюємо так, як тимурівці з книжки. Петер, наш голова ради загону, якось запитав нас:

— Чи не створити нам тимурівську команду? Що скажете, хлопці?

Всі захопилися. Всі, крім Бруно.

— Якщо тимурівцям треба так багато працювати… — почав він.

— То й що ж, як працювати? — перепинив його я. — Ми допомагатимемо, а це ж так важливо!

Всі підтримали мене. І Гаррі, наш піонервожатий. Він сказав:

— Альфонс має рацію. Допомагати — це дуже важливо. На раді загону ми склали довгий список. Записали, де живуть старі й хворі, де малі діти лишаються самі вдома, а також із яких родин служать в армії солдати. Вирішили всім їм допомагати, але по змозі таємно. Домовилися на їхніх будинках понамальовувати голубою крейдою великі «Т» — це мав бути наш знак.

Коли не вдасться допомогти таємно, тоді треба подзвонити і ввічливо усе пояснити.

Я одержав доручення принести одній бабусі вугілля з підвалу, нарубати дров хворому пенсіонерові, доглянути маленьку дівчинку, бо її мама пізно повертається з роботи.

— Все зрозуміло. У Ціттербаке все буде гаразд, — сказав я.

Примчавши додому, я взяв у підвалі сокирку і подався виконувати завдання. Гаррі попередив:

— Подзвониш до бабусі Тіфтрунк і попросиш у неї ключ від сарая.

Та я був хитріший. Цікавіше ж усе зробити потай. Спочатку я крадькома обійшов навколо будинку, а потім підійнявся і спустився сходами. На подвір'ї гралося кілька малят.

— Гей, карапузи, де тут сарай бабусі Тіфтрунк? — запитав я.

Вони показали. На сараї висів замок, але вікно було прочинене.

«Витримка, Ціттербаке», — подумав я і пригадав, як заради важливої справи Тимур їздив на мотоциклі. І я тихо заліз в сарай. Діти на подвір'ї закричали:

— Тепер будемо гратися у вовка й сімох козенят. А вовка ми замкнемо!

Грюк! І вони зачинили вікно. Отак просто попав у пастку! Я постукав тихенько, потім дужче. Діти показали мені язика і повтікали. Я застукотів у двері так, що вони аж задрижали. Мені ж треба вийти, щоб виконати завдання. Проте ніхто не приходив. У мене під курткою була сокирка. А чи не вибити двері? Ні, це не годиться. Щоб не марнувати часу, я підгорнув на купу вугілля, перебрав картоплю, вичистив стару гасову лампу і з сокиркою став полювати мишей.

Вже смеркало, коли до сусіднього сарая прийшов якийсь дідусь. Він, певно, хотів набрати вугілля. Я загупав у двері й погукав:

— Випустіть мене! Я в сараї бабусі Тіфтрунк!

— А хто ж ти? — недовірливо запитав дідусь. — І як ти туди попав?

— У мене тимурівське доручення, а малюки зачинили вікно!

Нарешті той дідусь привів бабусю Тіфтрунк. Бабуся здивовано поглянула на мене:

— Чим ти тут займаєшся, і що тобі треба?

Я показав їй прибраний сарай.

— Маленьке тимурівське доручення, — пояснив я і, схопивши відро з вугіллям, кинувся повз обох старих людей сходами нагору. Поставив відро перед дверима бабусі Тіфтрунк і прожогом шмигнув крізь сінешні двері надвір. «Блискуче впорався. Альфонсе», — похвалив я сам себе. А тепер за друге доручення. Треба нарубати дров для пана Тілеке. З бабусею Тіфтрунк мені пощастило, то й тут я вирішив допомагати потай.

Пан Тілеке мешкає у маленькому будиночку в кінці вулиці Шмідта.

Я обережно переліз через паркан і побачив у кутку кілька дощок, які стояли там ніби зумисне для того, щоб їх порубали. Я заходився колоти. Але це виявилося не такою простою справою. Мабуть, дошки були з дуба чи з якогось іще твердішого дерева. Моя сокирка підскакувала, мов пружина, вогнем горіли руки, і я вкрай розлютився. Раптом чиясь дужа рука вхопила мене за карк.

— Що це ти робиш із моєю етажеркою?

В напівтемряві я побачив білі вуса і двоє голубих очей.

— Рубаю дрова для пана Тілеке. Виконую невідкладне тимурівське доручення.

Рука на мить відпустила мій карк.

1 ... 41 42 43 ... 56
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Альфонс Цiттербаке, Герхард Хольц-Баумерт», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Альфонс Цiттербаке, Герхард Хольц-Баумерт"