Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Лазарус, Світлана Тараторіна 📚 - Українською

Читати книгу - "Лазарус, Світлана Тараторіна"

3 015
0
15.09.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Лазарус" автора Світлана Тараторіна. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 41 42 43 ... 95
Перейти на сторінку:
проказав людополіціянт і якось по-новому подивився на Тюрина.

У загальній метушні цей погляд залишився непоміченим.

Справа четверта

Втеча нетлінних мощів

I

— Тра-ах! — щось боляче вдарило Тюрина по голові. Він потер забите місце і незадоволено роззирнувся. Двір Лаври вражав осінньою тишею. Покрова минула, і навала паломників спала, як весняний розлив Дніпра.

— Гуп! — знову озвався невидимий кривдник. З-під ніг слідчого викотився репнутий каштан і вишкірився лискучим боком. Щоосені одна і та сама історія. Кияни нарікали на бомбардування кінських каштанів. Думські гласні закликали вирубати шкідливі дерева і планували додаткові витрати з бюджету. Але тільки-но навесні на гілках з’являлися запашні пірамідки, містяни згадували, що без каштанів Київ не місто. Що вже казати про Лавру.

— Тьху! — з серцем сплюнув Тюрин і почимчикував подалі від ворожого дерева, загрібаючи ногами у довгій чернечій рясі. Ранок не заладився. Замість отримати черговий курс гальванізації, мусив іти на таємну нараду до настоятеля Лаври. «До Самого»,— побожно видихнув Скалонне, не перериваючи снідання. Вустриця пискнула під дворогою виделкою і потонула у величезній пащі поліцмейстера. «Рука руку миє»,— подумав Тюрин.

У Лаврі вкрай потребували втручання відділу людиноподібних. Хай як приховували, чутки проповзли назовні. Вперше за кілька століть у давніх стінах людина повстала з мертвих.

— Справа вкрай делікатна, тому доведеться обрядитися у ченця,— попередив поліцмейстер.

«Монастирські думають, що то людиноподібні. Але, видно, мають сумніви. Ось і попросили про неофіційне слідство»,— подумки переклав Тюрин.

У Києві вже добре знали, що у міській поліції працює синьопикий людиноподібний. Але Лавра існувала за своїми законами. Була державою у державі. Деякі ченці за все життя жодного разу не виходили з-за мурів до міста, тож цілком могли не знати про існування відживленого. Тому його і попросили попрацювати «під прикриттям» — у рясі ченця.

Таємна нарада Лаврського собору відбувалася у старому митрополичому будинку. Тюрин поглянув на товсті стіни, на старовинні віконниці з вузькими прорізами і подумав, що це місце радше пасує для казематів, ніж для зустрічі ієрархів. Розкішний стіл намісника тільки підсилював враження. У маленькій приземкуватій кімнаті видавався грубою рум’яною попівною у селянській хаті.

Члени собору шелестіли рясами, стукотіли патерицями і перебивали один одного, користуючись нагодою показатися новому настоятелю.

— Раб Божий Теофіл випустив дух акурат на Іоанна Богослова. Як годиться, був покладений у Дальніх печерах,— кліпав підсліпуватими очима благочинний, намагаючись не дивуватися синій шкірі гостя.

— Жоден тлін, яко же і жоден хробак, не торкнувся тіла покійного, а братія відчула дивний солодкий аромат,— перебив еклезіарх і мало не вдарився головою об низьку стелю. Був сухий і довгий, як жердина.— Велика благодать зійшла на нашу обитель.

— Вперше за кілька століть,— побожно прошепотів червонощокий келар, з глибин ряси дістав яблуко, сумно на нього подивився і знову заховав.

— Але не встигли члени духовного собору вирішити, чи визнавати мощі Теофіла нетлінними, як сталася друга напасть,— наввипередки проказав економ. Його пенсне зловило вогник лампадки і зловісно блиснуло.— На святого апостола Фоми брат Теофіл ожив!

Очі духовних отців спалахнули обуренням. Тюрин злегка усміхнувся. І вже приготувався сказати, що найпростіше пояснити «диво» (якщо отці так прагнуть раціонального пояснення) — це припустити, що померлий став нечистю. З опису ієрархів найбільше схоже на перетворення на упиря. Це злочин ризикований і складний, але цілком реальний.

Деякий час мертвим тілом можна керувати. Способів чимало — від магії до підселення душі. Ефект тимчасовий, але, може, хтось прагнув саме такого ефекту.

— Теофіл був людиною. До смерті й після неї,— ніби прочитав думки сищика архімандрит Амвросій, у миру Булгаков. Зовсім нещодавно прибув до Києво-Печерської з Почаївської лаври — оплоту чорносотенних настроїв — і тепер прагнув насадити такі самі порядки у новій обителі.— Жодного наглого оживлення, рівно як і відродження в його тілі іншої істоти, не було,— поставив жирну крапку намісник.

Тепер уже Тюрин скривився. Була людина і вмерла, труп зник, а комусь ще й здалося, що між тим устиг походити й інших полякати, але до чого тут поліціянт відділу з питань людиноподібних?

— В історії церкви бували випадки воскресіння,— на зчеплених пальцях архімандрита неприємно заскреготіли персні.— Повстав з мертвих Лазар, на честь якого тепер звуть істот, подібних до вас,— з вуст намісника це прозвучало як комплімент, бо всі знали, яку неприязнь він відчував до людиноподібних.— Апостоли у своїх діяннях повертали людей до життя. Юліан Кеноманійський оживлював дітей, Ірина Македонська — свого батька, затоптаного конем. Мали таку силу Варсофоній Великий, Яків Нізибійський, Симеон-стовпник та інші святі. Здатність на кілька годин підняти з могили, щоб попросити вкластися якнайзручніше, мав і наш Марко Печерський. Усе то за Божим велінням. Іншої, протилежної природи — оживлення мертвої плоті, що принесла нечисть. Але не будемо про гріховну природу мерзоти...— єлейні напівзаплющені очі архімандрита нервово сіпнулися.

Тюрина пересмикнуло. Зловив себе на тому, що відвик од відвертого використання образливого слова на адресу нечисті. У відділку поліції панувала відносна толерантність. Принаймні при ньому образ не вживали.

А от члени собору не забарилися продемонструвати своє ставлення до людиноподібних. На фразі про «гріховну природу мерзоти» благочинний закотив очі та притулив надушену хустинку до носа, еклезіарх зайшовся тріскучим сухотним кашлем, келар з огидою стис повні губи, секретар демонстративно струснув кадилом перед обличчям Тюрина, ніби це могло полегшити перебування архієреїв у одній кімнаті з відживленим. Здавалося, тільки його чин підполковника поліції утримував архієреїв од відвертих образ.

У загальному пожвавленні Олександр Петрович устиг зловити рух тіні у прочиненій кімнатці за спиною намісника Лаври. Майнув формений кашкет двоголовців і суворий профіль з тарганячими вусиками. «Мабуть, і правду кажуть, що Голубєв тут частий гість»,— подумав сищик.

— Хай там як, своїми ногами пішов з могили а чи злою волею іншого, хочемо знати, що сталося з тілом брата нашого! — голос намісника потоншав: він побачив, куди дивиться Тюрин, і демонстративно причинив двері.

— З того, що ви запросили мене,— Тюрин обвів святих отців важким поглядом і зробив єдино можливе припущення,— виходить, що вже маєте на прикметі підозрюваних. І це хтось із людиноподібних? Але, наскільки мені відомо, жити у Лаврських монастирях дозволяється лише людям, чи не так?

У кімнаті запанувало мовчання. Благочинний утупився у стіну, келар знову дістав яблуко, еклезіарх засовався на стільці, економ розвернувся до настоятеля, готуючись ловити кожне слово.

— Не так,— просипів архімандрит, у два слова вклавши все своє ставлення до цього обурливого факту.— Теофіл

1 ... 41 42 43 ... 95
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Лазарус, Світлана Тараторіна», після закриття браузера.

Подібні книжки до книжки «Лазарус, Світлана Тараторіна» жанру - 💛 Фентезі:


Коментарі та відгуки (0) до книги "Лазарус, Світлана Тараторіна"