Читати книгу - "Вітер у моїх руках, Христина Лі Герман"

    Слава богу, стереотип про те, що американські студенти поголовно палять травичку не підтвердився. Принаймні, в натовпі молоді, я не помітила обдовбаних і п'яних людей.

    Берні загальмував майже поруч і відволік від нових вражень. За ним потухли фари ще на одному байку. Цікаво, що Леонард, хоч і поїхав першим, приїхав чомусь останнім. Хлопець легко зліз з мотоцикла, і якось дивно кивнувши Ріку, кинув в нього своїм телефоном.

    — Сьогодні? Серйозно? — прочитавши щось, мексиканець так само шпурнув стільниковий Леонарда Вальтеру.

    Німець теж спохмурнів і відправив гаджет до третього польоту, прямо в руки італійця.

    — Дебіли! — вилаявся Бернардо.

    Я переглянулася з Кімберлі, але вона явно намагалася приховати суть жонглерського виступу своїх друзів. Дівчина м'яко обвила мою руку своєю і потягнула у бік пляжу.

    — Все потім! Зараз треба дати відпочити дівчаткам.

    Вальтер повернув стільниковий хазяїну, але Леонард, очевидно, чекав іншого. Він обернувся в півоберта в наш з Кім бік, оглянув Рікардо і Берні, а коли зустрів мій погляд, примружився.

    Що відбувається? Запитати я не встигла, оскільки хлопець пішов в натовп. Серед молодих людей його вже чекали. Деякі молодики навіть кілька разів голосно звали, але Лео пішов не до них. Він згорнув у бік широкого тенту, а ми навпаки — ближче до кромки берега.

    — Кеті? — Кім обсмикнула мене.

    Я і не надала значення тому, як втупилася на Лео, спостерігаючи за його ходою. Все-таки він мені подобався. Я мало не скривилася, відчуваючи розгубленість, досаду, сором, а насамкінець дебільну хіть. Це знову почало дратувати. Як? Як таке могло статися після усіх його брудних витівок?

    Я з'їхала з глузду! Остаточно, якщо вирячилася на такого, як він!

    — Що? — перепитала, скорчивши дурепу.

    Кім помітила, що я навмисно приховала інтерес, і тому, напевно, не стала ходити довкола, а запитала в лоб:

    — Ти ж не запала на Лео?

    Одна справа підживлювати жіночі фантазії про поганця в ліжку, а інше розуміти і приймати, чим можуть скінчитися стосунки з таким поганим хлопчиком. Ставати поліпшеною версією Роуз Бішоп "2.0", яку просто трахають, у мене намірів точно не було.

    — А схоже, що я можу запасти на такого, як він?

    Я і сама доки не знала відповіді на це питання.

    Кім зосереджено оглянула мене і винесла вердикт:

    — Він гарячий, але у тебе мізки на місці. Я відразу помітила, що ти умієш розмежовувати стосунки і разове задоволення. Друге — не твій вибір.

    Ми рухалися все далі, обходили шумні компанії, і я, нарешті, розслабилася. Мабуть тому і пішла на нову відвертість.

    — Упевнена? — запитуючи, підвела брову.

    Кім зупинилася, а коли Вальтер свиснув, вказавши, що знайшов зручне місце, дівчина змахнула рукою, але вирішила спершу відповісти мені:

    — Упевнена, Кетрін. Ти не з тих, хто розмінюється на звичайний кайф. Щось в тобі є таке... дивне.

    — Старомодне, ти хотіла сказати? — я всміхнулася.

    — В яблучко, — не менш весело відповіла дівчина.

    — Де Роуз? — цього разу веселощі обірвала я.

    Як би осоружно я себе не відчувала, цікавість поїдала зсередини. У мене не було ніякого бажання зустріти її тут. Очевидно це виявилося написаним у мене на лобі.

    — Вона не прийде, — Кім опустила погляд, а я склала руки на грудях. — Ми перестали з нею спілкуватися зовсім. Я не знаю, де вона пропадає, а Самурай мовчить. Він... Він і сьогодні не хотів приїжджати, Кеті.

    А ось це вже цікаво. Трохи знітившись, я вирішила не перебивати дівчину.

    — Все складно, Кеті. Ніхто не чекав від неї такого вчинку. Так, ми знали, що вона не ангел. Знали, але таке... Хлопці не пробачать їй.

    — А ти? — я заглянула дівчині в очі, розуміючи наскільки Кімберлі важко втрачати хоч і таку, але подругу.

    — Ні, Кетрін. Зі мною справи йдуть ще гірше. Вона влаштувала скандал тим же вечором.

    Здивувавшись, я мало не вилаялася. Погань ще посміла щось пред'являти Кім?!

    — Загалом, я тепер дешева зрадниця і шльондра, — відповідаючи, Кімберлі обійняла себе за плечі і навіть не підняла погляд.

    Зробивши глибокий вдих, я заспокоїла нервовий тремор в пальцях. Вони так і чухалися знайти блондинисте членистоноге і вписати за усіма пунктами.

    — Хочу пива! Темного! Де узяти? — різко випалила, а Кім підкинула нарешті голову і розпливлася в злорадній усмішці.

    — Може, по текілі? — загравши бровами, дівчина примружилася, а її очі знову спалахнули звичним пустотливим поглядом.

    — Може, і по текілі! — я кивнула, але одразу додала: — Чимдалі від першокурсників!

    — Вони усі в скаутських наметах, — реготнула Кім, і пояснила: — Усім, кому немає двадцяти одного, наливають тільки світле пиво в наметах з емблемою коледжу і університету. Вони, як прикриття для старших курсів. Там навіть чергові з числа викладачів є.

    Я оглянула декілька тентів, побоюючись, що в натовпі може виявитися Джейс. 

    — Не шукай його. Він ніколи не приходить на такі зібрання. Вважає це нижче своєї гідності. Так що розслабся, і підемо до хлопців.

    Довелося сподіватися на удачу. Я не вірила, що Джейс ось так відв'яжеться від мене. Інтуїція підказувала все наполегливіше, що професор Медсон ще принесе проблем.

    Влаштувавшись біля одного з тентів усією компанією, ми обсіли барбекю, а хлопці передали нам з Кім пляшку текіли. Одразу знайшлася і сіль, і відповідно чарки під такий благородний напій. Все ж серед нас знаходився мексиканець. Хлопці звичайно ж розважали себе інакше. Берні готував м'ясо, а Вальтер поглинав другу банку безалкогольного енергетика. Уперше ми говорили так легко і відкрито. Згадували минулий місяць в шпиталі, розповідали про себе, і про те, звідки кожен з нас. Я розуміла, що більшою мірою усе це робили для мене. Хлопцям і Кім щиро хотілося стати зі мною ще ближче. У такій невимушеній бесіді вони вибачалися за те, що навісили на мене ярлики.