Читати книгу - "Замирення"

Але до цієї інформації додалися осадові нашарування, і мене більше зацікавили декотрі зі старіших матеріалів, які, на мою думку, датувалися безпосередньо до створення Нуль-зони та опісля. Люди опинилися тут, у межах вузького спектру, і цих людей іменували абревіатурою НСБ, хоча я так і не знайшла жодного натяку, який пояснив би, що це означає. Також не можу пригадати, щоб у покинутому світі поза межами або під час тренувань нашої експедиції щось чували про таку організацію. Ні, звісно. Під час тих тренувань про острів навіть не згадували — де вже там надавати йому певну вагу. До того часу будь-яка зрада, заподіяна Південним Округом, уже мене не вражала.

Не маючи будь-яких інших доказів, я стала називати їх «Наглядачами, Спостерігачами і Бандитами». Це пасувало тому, що я про них знала, на підставі залишених ними слідів і речей, і якийсь час я присвячувала цілі дні спробам реконструювати їхні особистості та мету перебування на цьому острові.

Залишки НСБ, їхні уламки, були у формі пошкодженого обладнання, визначеного мною як щось призначене для запису радіохвиль, для моніторингу інфрачервоних та інших частот, поряд із езотеричнішими машинами, що звели нанівець мої спроби якось ідентифікувати їхнє призначення. Поряд з такими уламками кораблетрощі я знайшла вибляклі на сонці (часто нечитабельні) документи й світлини, і навіть кілька магнітофонних записів, які тріщали незрозумілими, надто загальмованими словами, коли я підімкнула ці пристрої до генератора, що вийшов з ладу і мав потужність усього-на-всього на тридцять секунд, а далі — край.

Усе це я знайшла всередині покинутих будівель Головної вулиці, — залишки, збережені тільки тому, що виявились у западинах на стінах або у льохах, де не всі куточки затопила повінь. Були там сліди кіптяви — де всередині свідомо підпалювали будинки. Але я не могла сказати, чи НСБ влаштовували ці пожежі, а чи будинки загорілися потім, на якійсь розпачливій стадії, ще до того, як усе це почала асимілювати Нуль-зона. Роздивляючись увесь цей попіл, я збагнула, що будь-яка спроба реконструювати послідовність тих дій триватиме до скону віку, бо хтось щось хотів приховати.

Я взяла знайдене на маяку і почала розбирати всі знахідки під недріманним, але нездатним допомогти оком пугача. Попри ухильну природу відновленого мною матеріалу, я стала складати разом ці натяки цілей — натяки на змову. Усе, що я розповідаю, дуже теоретичне й абстрактне, але, на мою думку, воно підтверджується слабкими та непевними доказами, приступними мені.

НСБ розпочали займати цей острів не з визначення його периметру, а з ретельного дослідження зруйнованого маяка, що означало: вони прибули сюди з конкретною метою. Це розслідування поєднувалося з визначенням певних зв’язків між маяком на острові й таким самим на материку. Були посилання на те, що «могло чи не могло бути» передане; ці припущення, можливо, стосувалися об’єктива на маяку, добре мені знаного. Спочатку прийшло звідти. Але в контексті це «могло чи не могло», здавалося, майже напевно існувало окремо від самого об’єк-тива, або могло існувати окремо. Видерті сторінки з книги історії знаменитих маяків, рядки про перевезення мануфактури й транспортування лінз мені замало допомогли.

Була й дискусія про те, чи вони шукають «об’єкт або здатний бути зафіксованим феномен», що, здавалося, наводило на ідею взаємозв’язку двох маяків; якщо це «феномен», то цей зв’язок важливий. Якщо це «об’єкт», то зв’язок може бути неважливим, і в острові або маяку на материку більше не будуть зацікавлені. Далі характер цих уривків був суперечливий у їхній організації та впорядкуванні. Деяким членам НСБ, мабуть, бракувало навіть елементарного розуміння науки, і вони марнували свій час на похапцем нашкрябані закарлючки про появу примар і привидів, та копіювання цитат із книг про одержимість демонами. Перелік етапів зацікавив мене лише тим, що я могла перенести його в біологічний світ паразитарних та інших взаємин. Інші з цієї групи вилежувалися під нічними зорями та нотували свої сни так, нібито вони були посланнями з позамежної далини. Як своєрідна фантастика це трохи пожвавлювало моє читання, але в інших випадках нічого не вартувало.

Поряд із цим ефемерним забобоном я виокремила групу не таких наукових спостережень, які віддзеркалювали результати, отримані дослідниками не найвищого інтелекту, з третіх чи навіть четвертих рук. Тут були не так точність спостережень, як банальність висновків. До цієї категорії потрапляли екстраполяції про якісь «пребіотичні» матеріали та «приголомшливі дії на відстані», а ще — вже викриті та розвінчані експерименти минулих десятиліть.

Це відрізнялося від того, що я поскидала до компостної купи й належало начебто якомусь цілком іншому інтелекту. Цей розум чи ці уми ставили питання і не здавалися зацікавленими у негайних відповідях; їх не хвилювало, чи породить одне питання ще шість нових і чи в результаті жодне з цих шести питань не матиме відповіді. Було терпіння, яке здавалося накинутим, якоюсь самооманою, і не зовсім належало до закрученого, в’юнкого, спритного, як живе срібло, усвідомлення, яке їх оточувало. Якщо я й правильно зрозуміла ці нотатки, то моя спроба їх відтворити жалюгідна. Наче оракул, цей другий тип не лише приклеював ярлики людям, які мешкали на материку, але й позначав деяких членів НСБ. Ця група не тільки експериментувала зі своєю колективною свідомістю.

Чи залишає чиясь присутність слід, який можна ідентифікувати? Хоча я не могла бути впевнена, але відчувала, що ідентифікувала таку присутність, непомічену — ту, яка пізніше проникла до НСБ. Зміна команди і керування на складніші, — ось що дивилося на мене зі знайдених сторінок.

З-поміж цих уламків, ці слабенькі здогади — слово «Знайдено!» Рукописне, тріумфальне. Знайдено — що? Але, попри ці жалюгідні дані, навіть «Знайдено!», навіть усвідомлення появи ще однієї інстинктивної сутності, що висвітилася з тих фрагментів, нікуди не привело. Хтось десь отримав додаткову інформацію, проте елементи стихій — «Нуль-зона»? — так прискорили розпад документів, що я не змогла видобути більше, хоча й цього було досить. Досить припустити: були якісь руйнації та пошкодження цього узбережжя ще до створення Нуль-зони, і мій власний досвід підказує мені, що Південний Округ навмисно стирав знання про острів із наших експедиційних карт і брифінгів. Ці дані двох фактів, хоча це більше стосується відсутності, аніж позитивного підтвердження, змусили мене подвоїти зусилля, щоб видобути у цьому смітті все про НСБ. Але я так і не знайшла нічого більшого, ніж виявлене у своєму першому, ретельному розслідуванні.