Читати книгу - "Без зобов'язань, Аріна Вільде"

Мені більше нема чого сказати, нема що протиставити. Я знову розчиняюся у ньому. Потопаю в його пестощах, ароматі, диханні. На цей раз він бере мене повільно. Смакує кожну секунду, ловить губами мої стогони, розтягує задоволення.

Трохи пізніше, після того, як ми прийняли душ і привели себе в порядок, Дамір піднімає з підлоги мої трусики і з незворушним виглядом заявляє:

- На згадку собі як трофей заберу, - посміхається і ховає до кишені. Мені дістаються лише колготи. Прекрасно.

Я оглядаю себе у дзеркалі. Здається, все гаразд. Уніформа трохи зім'ялася, але щоб добігти серед ночі до приміщення для персоналу зійде.