Читати книгу - "Віддана босу за борги, Марк Логан"

Фільм не настільки цікавий, щоб від нього не відірватись. Але йти куди-небудь з Андрієм у мене немає жодного бажання. 

Ігнорувати Дороніна приємно, мені подобається його злити. Головою розумію, що треба бути розважливішою у такій ситуації, адже зараз моє майбутнє залежить від цього чоловіка та його рішень. Але я не можу себе стримати та не подражнити його. Стас не дає про себе знати, я навіть не берусь стверджувати, чи живий він, чи я вже вдова. А Андрій нічого мені не говорить. Він шукає друга, чи вже знайшов? Мене тримають в інформаційному голоді, і це надзвичайно бентежить. Тому така поведінка — це моя маленька помста. 

Та чоловік дає зрозуміти, що його терпінню є межа, яку, здається, я скоро перетну. І що буде далі?

Ризикувати не хочеться. Однак я маю знати, де вона, та сама точка неповернення, щоб хоч трохи відвоювати козирів у цій грі. Знаю, що Андрій може бути доволі непередбачуваним, коли його розізлити, тому погоджуюсь. Та руки не подаю — самостійно підіймають з дивану, і йду повз чоловіка. Спиною відчуваю його гнів, але він ще не в тій стадії, коли мені потрібно боятись. 

Стас любив мені розповідати про виноградники. Показував фото, але на цьому все. Неодноразово я мала їхати з ним у Лісабон і побачити все на власні очі, вдихнути на повні легені чисте повітря з домішками виноградного аромату. Але не склалося.

То у мене було багато роботи, іншого разу я просто брехала про її наявність, бо боялась залишити салон без нагляду. А коли з'являлася можливість, то Стас не мав би часу няньчитися зі мною у Лісабоні. От так від одного разу до іншого ми відкладали нашу сумісну поїздку. 

Звісно ж, можна було і самій прогулятися чи попросити когось про екскурсію, але я не хотіла. Так як Стас чи Андрій не розповість жодна людина. Адже саме ці двоє вклали чимало зусиль і любові у свою справу — вони нею горять, а відповідно, розповідь мала бути насиченою і захопливою. Це не просто історія їхнього спільного бізнесу від ідеї до багатомільйонних прибутків. Це наче доторкнутися до нутра того, хто цю справу няньчив, як власну дитину. Це душа Стаса. Це душа Андрія…

До понеділка. Мирних вихідних! Та з Різвом (хто святкує 25 числа). Щалено вдячний!