Книги Українською Мовою » 💙 Фантастика » Відродження-1, Кулик Степан 📚 - Українською

Читати книгу - "Відродження-1, Кулик Степан"

260
0
21.04.24
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Відродження-1" автора Кулик Степан. Жанр книги: 💙 Фантастика / 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 42 43 44 ... 96
Перейти на сторінку:

— Трохи… — це теж було не зовсім брехнею. Мене вчили. Щоправда, дуже давно. І через відсутність практики пам'ять зберегла лише знання алфавіту та вміння прочитати написане, але не перекласти.

Відповідь зарахували. Причому, не лише Возген, а й система. Негайно привітавши мене з підвищенням ментального захисту.

— Його теж щури вбили?

Я майже кивнув, але в останню мить зрозумів, що це буде помилкою. Причому останньою в моєму житті.

— Ні. У потилиці черепа отвір від кулі.

— От же живуча тварюка… — пробурмотів Возген і нарешті поставив мене на підлогу. — Хто ще про це знає?

— Ніхто.

— Не брешеш?

— Слухай, що за наїзд? — обурився я, поправляючи одяг. — Ось зайнятися мені більше нема чим, як тільки бігати районом і всім зустрічним розповідати про знайдені в підвалі останки Хантера. А ти чого так розійшовся? Ну, здох і здох. До речі, він там уже не перший день лежить.

— А дрон?

— Сьогодні за… — я мало не проговорився. Вчасно схаменувся. — Сьогодні прийшов, а він поряд з кістками валяється. Покоцаний.

— Дебіл… — констатував зітхаючи Возген, виставляючи уламки літального апарату назад на прилавок.

— Не зрозумів? — роблю морду цеглою. — Мені варто образитись?

— Ні. Просто послухай... У підвалі твого будинку лежить труп інопланетянина. Якого шукають. Можеш не сумніватись. Поява дрона — це підтверджує. Але дрону теж не пощастило. Щось його знищило.

— Кажу ж, щурі.

— Заткнися. Не суть… Головне, що шукати зниклого тепер будуть з подвоєною енергією, причому місце, звідки надійшов останній сигнал від дрона, напевно зафіксували. Тобто, не пізніше, ніж за кілька годин тут буде як мінімум рейд-група Хантерів, а то й одразу карателі завітають. Які перевернуть догори дном весь район, але поки не зрозуміють причину загибелі співвітчизника — звідси не заберуться. І як вважаєш, що інопланетяни зроблять із тими, у кого знайдуть ці уламки? А ти, не придумав нічого кращого, ніж принести їх сюди?

— Ммм… — потер я підборіддя. — Так. Затупив. І що тепер?

— Тягни цей металобрухт назад, кинь — де знайшов, потім хапай свою дівку і валіть з дому куди подалі. Якщо не бажаєте потрапити під роздачу. Коли Хантери знайдуть труп, вони не шукатимуть винних, а тупо ліквідують усіх, хто підвернеться.

— То може попередити мешканців?

— Не допоможе. Укриються одні — Хантери наловлять інших, але за свого помстяться. Сьогодні все одно хтось помре. Або потрапить у Клітку, — обличчя Возгена потемніло. — Все, годі ляси точити. Тягни цю погань назад у підвал. А я молитимуся, щоб поломки були настільки серйозні, що маячок вирубався, і інопланетяни не відстежили «посмертне» переміщення дрону.

— Ок. Вже біжу. Але якщо нам звалювати, то не з порожніми руками, — викладаю назад отримане срібло. — Збери їжі днів на три. Доброї.

Возген явно хотів на мене рикнути і стусана відвісити, але передумав. Згріб гроші і пірнув за фіранку. А я отримав повідомлення, що навик «Переконливість» теж підріс до другого рівня.

Повернувся майже відразу, мабуть, поспішав якнайшвидше сплавити мене подалі з небезпечним доказом. Сунув у руки три важкі пакунки, щільно набиті якимись згортками та пляшками. Причому зробив це так наполегливо, що я розгубився і машинально сховав все це добро в інвентар. М-да… як у старому анекдоті про те, що ніщо не видавало в перехожому шпигуна, окрім парашута, який волочився позаду. Я вже половину шляху від харчівні до будинку пройшов, а все ще відчував спиною задумливий погляд Возгена.

Оскільки закинуті в інвентар пакунки руки не відтягали, вирішив з речовим доказом не відкладати і відразу покласти на місце. Заодно — перевірити, чи активізується данж, якщо до підвалу зайти з протилежного боку. Тобто з того місця, де зазвичай тусується щурячий король.

Обережно, бочком протиснувся крізь відчинені двері й зазирнув углиб. Нікого. У сенсі взагалі. Пацюків, як язиком злизнуло. Оце загнув… Хотів би я бачити той язик, який би погодився вилизувати наш підвал. Але бластер все ж таки приготував. Мало що... береженого, як відомо, конвой не стереже.

Це мене врятувало.

Нічого не порушувало тиші, тільки хрускіт кроків, коли під підошви потрапляло бите скло. Тому небезпеку я помітив не одразу. На щастя, як і він мене, — зіграла на руку луна. Звук багаторазово відбитий від стін у порожньому приміщенні не так легко локалізувати, і дрон чекав на мене з протилежного боку. Треба віддати належну швидкість роботові — зорієнтувався миттєво, — і все-таки я встиг першим. А що важливіше, влучив. Відразу. З першого пострілу. А оскільки, з переляку так і продовжував тиснути на спуск, то «літалку» прошило чергою. Мінімум три-чотири імпульси. Загалом, низка випадковостей помножилася і спрацювала, як, напевно, не вийшло б, навіть сплануй я все наперед.

Дрон спалахнув вогнем і шльопнувся на підлогу купкою сплавленого металу і пластику.

Спітнілий палець зісковзнув з кнопки вогню, і я припинив дірявити стіну і стелю. Чорт… Гарний герой. Двадцять зарядів як не було. Добре, що дрон лише один. Парочка покришить мене на вінегрет.

М-так… Виконав завдання. Тепер найтупіший Хантер усе зрозуміє. Навіть не варто гаяти час на замітання слідів. Одна надія, що зумів пошкодити камеру дрона першим пострілом, і інопланетяни зараз не милуються моїм портретом у повний зріст.

1 ... 42 43 44 ... 96
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Відродження-1, Кулик Степан», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Відродження-1, Кулик Степан"