Читати книгу - "По сусідству з дияволом, Наталія Савінова (SiN eVa)"

З першого джипа вийшов чоловік, що був розпливчатим силуетом у світлі фар. Він впевнено і швидко пересік невелику дистанцію і опинившись зі сторони пасажирської двері, смикнув за ручку.

– Як так?! – Видихнув Метью, явно не чекаючи зустрічі з цією людиною, що викликала в ньому огиду та первинний страх. – Як він дізнався? Що за херня?

Дверцята з боку де сиділа Тесс відкрилася з другого разу. Рішучість чоловіка, що мав намір порушити плани Метью, була невичерпною. Водій впізнав його та вже не замислюючись зняв блокування з пасажирських дверей. Тиша в салоні була маніакальна і оглушуюча, коли Елліас мовчки, протягнув Тесс свою руку і допоміг вилізти з машини.

– Елліас, це непорозуміння! – криво посміхаючись, спішно виправдовувався Метью, спостерігаючи як «король» обіймає дівчину, яка тулиться до нього як до рідного. – Якби ти відразу сказав у яких ви відносинах, якби вона натякнула на це, я б ніколи,

– Я її опікун! – твердо відповів Елліас, і переконавшись у тому, що Тесс трохи заспокоїлася в його обіймах, адже тремтіння її тіла було справді сильним, додав.  – Завтра на зустрічі старійшин я вирішу, яке покарання ви понесете! – і вже м'якше звернувся до Тесс. – Поїхали додому.

– Елліас! – Метью швидко виліз з салону і вигукнув, – Мій старий буде в курсі події! Він не дозволить тобі переступити межу! Корона не дає тобі права вирішувати життя ліворуч і праворуч!

– Я нічого не казав про життя. – відказав Елліас, холодно поглянувши на Метью.

– Ми нічого не зробили твоїй сестрі!

– Якби ви щось зробили, то тобі б не довелось виправдовуватись. – завірив Елліас, допомагаючи Тесс залізти в джип. Коли він переконався, що його сусідка схована в салоні броньованого автомобіля, він дозволив собі посміхнутись.

– Вона твоя ахілесова пята. – хмикнув Метью, нервово розтираючи свою шию. – Ти повинен охороняти її від кривдників. Це добре, що я просто хотів познайомитись.

– Так, це добре. – кивнув Елліас. – Це добре.

Він хотів би дати іншу відповідь, але промовчав. «Корона» на його голові не повинна була засліпити його. Вона давала безмежні права і можливості, але його принципи були занадто сталими. Взявши на себе відповідальність за ціле місто з його «тіньовим життям», Елліас повинен був своїм прикладом показувати напрямок в якому вони будуть рухатись. І такі інценденти як цей могли похитнути його статус та довіру старійшин, а паплюжити свою репутацію через йолопа, який бажає влади, він не збирався.  

Елліас був на межі зриву ще тоді, коли отримав фотографію одного зі своїх стукачів, приставленого до Тесс після того злощасного випадку. Він ладен був не розбираючись пристрелити сина одного з найповажніших старійшин, що дозволив собі так грубо поводитися з його дівчинкою. Він готовий був спалити увесь ресторан, і покалічити усіх і кожного, хто спостерігав та навіть не поворушив пальцем, щоб захистити Тесс.

Якоїсь миті Елліас зловив себе на думці, що приємно здивований тому, що вважає сусідку своєю дівчинкою. Вона стала для нього чимось більшим, ніж просто захопленням. Попри те, що Тесс була ображена на нього і відмовилась від його опіки, запросивши для себе свободу від його присутності. Йому знадобилося надто багато часу щоб зрозуміти, що вона має для нього значення, щоб зрозуміти себе, свої почуття та власні бажання. А Тесс він бажає всіма фібрами своєї самотньої душі.

– Навіть не намагайся ховатись. – попередив Елліас, навіть не поглянувши на Метью, який нервово закурив цигарку та продовжував зніяковіло посміхатись своїми золотими зубами.

– Мій батько, – вигукнув Метью, та замовк, коли його покликав один з охоронців, з яким вони були приятелями.

– Мет, ти не казав, що вона з королем. – голос чоловіка, якому було не більше сорока, виказував своє обурення і розчарування. – Ти помазаний, але не настільки.

– Я все загалоджу. – хмикнув Метью, проводжаючи поглядом джипи, які швидко відїзджали з парковки, залишаючи по собі відчай та страх від незнання намірів «короля».

Перші хвилини в салоні броньованого позашляховика висіло тиснуче напруження. Водій мовчки слідкував за дорогою, інколи поглядаючи у дзеркало заднього виду. Тесс продовжувала тремтіти, невзмозі заспокоїтись після перенапруження, а Елліас не хотів нічого казати бо був занадто злим на свою сусідку. Він ніяк не міг зрозуміти, чому вона одразу не зателефонувала йому, чому не сповістила про зустріч з Метью?

– Куди ми їдемо? – запитала Тесс, порушивши тишу. Вона встигла зрозуміти, що дорога та вуличні пейзажі не вели до її місцепроживання.

Елліас не відповів, а водій не мав права розмовляти без дозволу свого боса.

– Куди ви везете мене? – перефразувавши своє питання, Тесс подивилась на свого сусіда, що продовжував ігнорувати її присутність. – Елліас?

– Те що ти мені сказала, – спокійним врівноваженим голосом заговорив Елліас, не повертаючись до сусідки. – ти впевнена в тому?

– Впевнена чи набридло мені бути іграшкою в дорослих іграх?

– Впевнена, що я тобі подобаюсь як чоловік? – щоки Тесс розжеврілись, а тілом прокотився спалах, прискоривши її серцебиття та напружувши мязи внизу живота. – Впевнена, що бажаєш більшого?

– А в тебе ще є сумніви? – відказала вона. – Я досить доросла для того, щоб зрозуміти потреби дорослого чоловіка, і я не проти задовільнити твої потреби. – останні слова дались їй занадто важко, але Тесс повинна була сказати їх. – Я необізнана в багатьох питаннях, але знаю фізіологію.

– Тесс, – зітхнув Елліас, взявши її за руку та притягнувши холодні пальці до своїх губ, – ми зустрілись не в найкращій час. Я не зможу дати тобі те, чого ти варта. – він подивився на неї очами сповненими смутку. – Я не зможу бути тим, про кого ти мрієш.

– А я і не прошу про це. – відказала вона, насолоджуючись його дотиком та теплим диханням, від якого її накривають запаморочливі відчуття.

– Чого ти хочеш? Щоб я зникнув з твого життя?